14 березня 2026 року у підземному арт‑просторі Cisternerne (Фредеріксберг, Копенгаген) відкрилася виставка – серія відеоінсталяцій – відомої художниці сербського походження Марини Абрамович — Seven Deaths. Зміст події буде цікавим, в першу чергу, тим, хто цікавиться психологією у мистецьких формам вираження, досліджує на різних рівнях такі базові теми як життя, смерть, а також співзалежні стосунки, трансформацію травми в арт та інші.
На виставці глядачеві запропоновано побачити кінематографічну оперу‑інсталяцію, у якій Абрамович інсценує смерть через сім найвідоміших жіночих ролей в історії опери. Сім арій, виконаних легендарною Марією Каллас, поєднуються з відео, де сама Абрамович постає у головних ролях, а поруч — актор Віллем Дефо. Фактично це можливість побачити рефлексії 79-річної мисткині, де основна форма – це сім коротких відео з різними варіантами завершення її життєвого шляху у фізичному тілі. Кожне відео має окрему стилістику і тональність – від доволі лінійного, побутового сценарію до епічного. Та всі відео наповнені алюзіями, відсилками, гіпертекстом, що дає можливість читачеві побачити та ,,розпаковувати,, багато змістів та символів з різних сфер: античної літератури, голлівудського кінематографу, геополітики (сцена з радіацією та американським прапорцем), релігійної.
Темрява, напівпідвальне приміщення з вологою на стінах і підлозі посилюють ефект драматизма та створюють певні відчуття у присутніх майже на фізичному рівні.
Тривалість інсталяції — близько однієї години. Рекомендовано заздалегідь подбати про теплий одяг та взуття, доречні, у вологому приміщення без опалення.
Деякі факти про Марину Абрамович
Мисткиня народилася у Белграді, 1946 р. Її називають «Бабусею перформанс‑арту», яка зробила цей жанр світовим. Через мистецтво авторка досліджує межі тіла, витривалість і контакт із глядачем.
Відомі перформанси:
- Rhythm 0 (1974) — художниця стояла нерухомо, дозволяючи глядачам робити з нею все, що вони хочуть, використовуючи 72 предмети (від квітки до пістолета). Це дослідження довіри, агресії та меж людської моралі.
- Balkan Baroque (1997) — три дні очищала кістки тварин, символізуючи жахи війни на Балканах.
- The Artist Is Present (MoMA, 2010) — сиділа нерухомо за столом, а відвідувачі могли мовчки зустрітися з її поглядом. Це стало одним із найвідоміших перформансів сучасності.
Особисте життя та творчий союз
Марина Абрамович понад десять років була у стосунках із німецьким художником Улаєм (Frank Uwe Laysiepen).
Пара створила серію спільних перформансів, де досліджували его, любов, довіру. Вони утворили колективну істоту під назвою «Інший», і говорили про себе як про частини «двоголового тіла». Закохані митці одягалися і поводилися як близнюки і створювали стосунки повної довіри.
В цей період в своїх роботах Абрамович та Улай досліджували тему фізичні межі тіла, чоловічі та жіночі принципи, медитацію.
Наприклад, в своєму перфомансі в 1977 Абрамович та Улай з’єднали роти і вдихали видихи одне одного, поки не використали весь доступний кисень. Через 17 хвилин від початку перфомансу їхні легені наповнилися вуглекислим газом і обоє впали на підлогу без свідомості. Цей твір досліджував ідею здатності індивіда поглинати життя іншої людини, змінюючи й знищуючи її.
Драмою і своєрідним перфомансом із реальним залученням стали і стосунки митців. Причиною розриву стала зрада та втрата довіри.
Один з найвідоміших перфомансів Марини Абрамович та Улая — The Lovers (1988). Колишні закохані цього разу вирушили з різних кінців Великої китайської стіни, щоб зустрітися посередині й попрощатися. Це був символічний кінець їхнього союзу.
Після розставання митці, за свідченням медіа, довго не спілкувалися, навіть мали судові спори через фінансові питання. Але у 2010 році, під час перформансу The Artist Is Present у MoMA, сталося несподіване: Улай сів перед Абрамович за столом, і вони мовчки дивилися одне одному в очі. Її сльози та їхня тиха зустріч після десятиліть розлуки стали одним із найзворушливіших моментів у сучасному мистецтві.
Подивитися цей момент можна на YouTube: Marina Abramović and Ulay reunite at MoMA .
Після розриву стосунків Марина Абрамович не створила традиційної родини, не має дітей. Вона живе і працює між Нью‑Йорком та Європою, керує Marina Abramović Institute, присвяченим перформанс‑арту. Її «родиною» стали учні та команда.
Улай мав дітей від інших стосунків, жив у Німеччині та Нідерландах, займався фотографією й мистецтвом. Його життя було непростим, але він залишався активним у творчості до останніх років. Улай помер у 2020 році після боротьби з раком.
Зв’язок з Україною
У вересні 2023 року Володимир Зеленський призначив Марину Абрамович амбасадором для відновлення освітніх закладів в Україні.
Її роль була радше символічною — привернути увагу світу до відбудови українських шкіл після російських атак.
Це викликало дискусії: частина суспільства сприйняла це як сильний культурний жест, інші критикували через її провокаційні минулі проєкти.
Дати та години роботи виставки в Копенгагені
- Виставка триватиме з 14 березня до 30 листопада 2026 року (фактично до дня народження мисткині)
- Відкрита щодня з 10:00 до 17:00 (останній вхід — за 30 хв до закриття).
Вартість квитків
- Дорослий: 115 kr
- Студент / пенсіонер: 75 kr
- Діти до 18 років: безкоштовно (не рекомендовано)
Адреса
Cisternerne
Roskildevej 25A, 2000 Frederiksberg
(у парку Søndermarken, навпроти Копенгагенського зоопарку)
Про Gjesererne
Cisternerne — це підземний арт‑простір у старому водному резервуарі, площею понад 430 м². Щороку тут презентують міжнародні арт‑проєкти. Простір входить до складу Frederiksbergmuseerne, разом із STORM, Bakkehuset та Møstings.
Текст підготувала Алла Шоріна / Alla Shorina
