На території відомого фудмаркету Torvehallerne у Копенгагені навесні 2026 з’явилася нова точка — фудтрак Motanka, де українська родина пропонує місцевим жителям та туристам насолодитися традиційним українським меню. Справу почали Тетяна Вишнякова разом із мамою та іншими членами родини.
Це молодий бізнес, який ще стає на ноги, а вже став помітною подією. Після перших місяців старту автор Slovo – Сніжана Биканова поспілкувалися з командою Motanka, і пропонує читачам історію, де видно шлях від ідеї до перших впевнених кроків.
Назва Motanka з’явилася не випадково. Мотанка — традиційна лялька-оберіг, яку створюють, фокусуючись на позитивних думках, а потім дарують близькій людині разом із побажаннями захисту та достатку. Як відзначає Тетяна, для неї це не тільки фольклорний образ, а концентрат сенсу: ти створюєш щось руками, «заряджаєш» добрими намірами і віддаєш іншим — як тарілку домашніх вареників або – борщу в Torvehallerne.
За освітою власниця Motanka, Тетяна Вишнякова, — музикантка: закінчила консерваторію в Одесі й близько десяти років працювала в оркестрах. Після переїзду до Данії через війну її перший досвід тут — робота офіціанткою в кафе на Nyhavn, зміни за баром, готель біля Rådhuspladsen. Саме в цей період, коли вона ще шукала своє місце в новій країні, поступово визрівала ідея власної справи.
Ідея перетворити домашню українську кухню на бізнес народилася вдома, на кухні, під час розмови з мамою. Мама Тетяни— шеф-кухарка з понад 20 – річним досвідом, яка вміє готувати так, що люди потім згадують роками. Тетяна добре володіє англійською, тож вони швидко побачили просту логіку: мама відповідає за кухню, рецепти й якість, а Тетяна — за комунікацію з відвідувачами та данськими інституціями. Поступово розмови «а було б класно…» переросли в конкретний план, попри те, що на шляху було багато невідомості, мовний бар’єр і відсутність швидких відповідей чи знайде українське меню достатньо постійних шанувальників.
Розмови та підготовка тривали близько двох років — це був період мрій і обговорень, без чітких дат для старту. Як відзначає Тетяна, відчуття, що справа таки буде здійснена і шляху назад немає прийшло, коли родина купила фудтрак, все ще не маючи місця для його функціонування. Орендувати готовий фудтрак у розпал сезону виявилося нереально, тож родина вирішила купити свій — за власні гроші, без кредитів чи грантів.
«Ми вклалися в нуль і сказали собі: ми сім’я, ми це розвиваємо. А якщо що — то завжди зможемо знов влаштуватися на найману роботу», — згадує Тетяна Вишнякова.
Як Motanka прийшла саме в Torvehallerne
У момент цієї «точки неповернення» Тетяна зайшла на сайт Torvehallerne й побачила, що подача там набагато простіше, ніж вона уявляла, враховуючи популярність і розташування відомого фудкорта. Вона написала адміністрації листа: хто вона, що хоче продавати українські страви, який у неї фудтрак, яке меню й приблизні ціни. Після подачи заявки Татьяна презентувала бізнес ідею з професійно підготовленою презентацією. Адміністрація ринку відгукнулася.
За словами Тетяни, адміністрацію зацікавило одразу кілька речей: український концепт, якого ще не було в Torvehallerne, зрозумілий формат фудтраку й конкретика — формат, меню, ціни. У цьому рішенні зустрілися дві логіки: принцип «за спрос не б’ють в ніс, я напишу всім» і концепція відомого фудмаркету «полювати за оригінальними ідеями, щоб забезпечити гостям різноманіття,,. Так Motanka отримала своє місце в одному з найвідоміших гастрономічних просторів Копенгагена.
Перші дні
Коли Motanka нарешті відкрилася, за прилавком стояли вдвох — Тетяна та її мама. Вони розраховували на поступовий старт: трохи місцевих, трохи туристів, хтось випадково зайде, хтось зайде вдруге. Натомість українська спільнота відреагувала миттєво. Про Motanka почали писати в Facebook та Instagram, залишати відгуки в Google Maps, ділитися фото й «передавати» інформацію про фудтрак друзям і знайомим. Люди приходили не тільки за варениками, а й за відчуттям «свого куточка» в Копенгагені.
Уже за два тижні стало ясно, що двом людям такого потоку не витримати, і до команди долучилася — Ганна, яка швидко взяла на себе поточні задача і по-українські швидко виникло відчуття єдиної родини. Так сформувалася основна команда Motanka, де кожен бере на себе частину відповідальності — хтось за кухню, хтось за сервіс, хтось за організацію.
Вареники, борщ і реакція данців на українську кухню
Головна зірка меню Motanka — вареники. За словами Тетяни, данці найчастіше обирають вареники з м’ясом: це для них зрозуміло і близько до їхнього уявлення про «поживну страву». Для багатьох це перше знайомство з українською кухнею, і Тетяна бачить, як змінюється вираз обличчя людей, коли вони коштують те, про існування чого ще вчора не знали.
Окрема історія — борщ. Керівниця фулмаркету на першій дегустації спочатку сприйняла його як «буряковий соус», але вже після першої ложки була приємно вражена. Борщ упевнено залишається в топ меню — як страва, яка ламає стереотипи і про буряк, і про перші страви загалом.
Данська бюрократія без міфів
Окремий розділ цієї історії — процес оформлення бізнесу і взаємодія з данською бюрократією. Тетянин досвід свідчить – реєстрація бізнесу в Данії є підйомною справою. ,,Відкрити CVR-номер, – відзначає підприємиця, — це приблизно п’ятнадцять хвилин: головне обрати правильну категорію діяльності,,.
Приємним сюрпризом також стала взаємодія з державними структурами. У податковій службі допомогли налаштувати податкову картку буквально за один телефонний дзвінок. А після реєстрації CVR їй самі зателефонували з фудконтролю — не щоб «закрити», а щоб запропонувати консультацію перед відкриттям і пояснити, на що звернути увагу. «Вони не про те, щоб тебе закрити, а про те, щоб тобі допомогти», — підсумовує Тетяна
Поради
Якби вона могла щось сказати собі рік тому, на старті Motanka, це була б проста думка: головне — рішення діяти і внутрішня готовність приймати невизначеність.
,,Люди, – вважає підприємиця, – занадто часто паралізують себе читанням законів, страшилок і рефлексіями про ризики, замість того щоб читати історії тих, у кого вийшло,,.
Велику роль у її власній сміливості зіграли приклади інших українців за кордоном — тих, хто відкривав бізнес сам, у більш жорстких умовах і з меншими ресурсами.
«Я думала: якщо в них вийшло, то чому не вийде в нас?» — згадує вона. Кожен невеликий успіх ставав ще одним доказом: якщо вийшло сьогодні, може вийти й завтра, ще на крок далі.
Наостанок Татяна Вишнякова формулює кілька принципів:
- Не боятися пробувати. «За спрос не б’ють» — найгірше, що ви почуєте, це «ні». І навіть це «ні» нічого не змінює в тому, що ви вже здобули досвід.
- Приходити з готовим концептом. До данців варто звертатися з чітким планом: що ви робите, як це виглядає, скільки коштує, як це вписується в простір.
- Робити справу планом «А». Бізнес, у який ви вірите, не повинен бути запасним варіантом «на всяк випадок». У нього треба вкладатися по-справжньому.
- Спокійніше ставитися до грошей. Якщо проблему можна вирішити грошима, це не кінець світу, а витрати. Поки людина здорова, решту можна відбудувати.
- Не зупинятися вчитися. Тут багато безкоштовних воркшопів і програм для підприємців — варто не соромитися йти, питати, вчитися.
Запрошуємо завітати до Motanka і розповісти цю історію знайомим данцям— скуштувати вареники й борщ, підтримати український бізнес у Копенгагені й на власні очі побачити, як мрія з обговорень на кухні перетворюється на живу історію на Torvehallerne.
Текст підготувала Сніжана Биканова / Snizhana Bykanova
Інші статті, які вас можуть зацікавити:
,,Падел теніс в Данії як дозвілля, спільнота, спорт,,– стаття Вікторії Максимової
“Щастя процес динамічний або мистецтво жити по-данськи” – текст від Анни Куделі та Міка Вікінга
,,Сучасна бібліотека в Данії: чому варто зайти?,, – стаття Анни Волощенко
Виклики інтеграції українців в Данії: 9 тез без висновків” – матеріал Алли Шоріної
День народження по-данськи: від тортів до обсипання перцем – текст Марини Хоменко
“В гості до мудрих: зустрічі та історії данських Silvers” – матеріал Анни Куделі
“Організатори Roskilde Festival очікують понад 130 тисяч гостей у 2026 році, залучено 27 тисяч волонтерів” – матеріал Сніжани Бикановой
“Літо по-данськи: кемпи, походи, майстер-класи або чим зайняті діти на канікулах” – матеріал Олени Новицької
Нові анонси подій в Копенгагені, Орхусі та Фюн на наступний місяць редакція розміщює в останні дні місяця напередодні в розділі – АНОНСИ
Новини за попередній тиждень можна прочитати за посиланням в дайджесті від Анни Іваненко.
