За останні декілько тижнів українська спільнота активно обговорює зміни та ініціативи данської влади, зокрема, стосовно надання прихистку особам які підлягають мобілізації, гендеру, формулі розподілу між комунами та багато інших важливих питань. Логіка данського законодавця така, що основним підходом є прийняття нових рішень та корекцій у вигляді внесення правок та змін в той самий закон № 324 від 16 березня далекого 2022 року. Цей документ, в межах якого тисячі українців отримали прихисток в Данії починаючи з 2022, є базовою рамкою, в яку вже після цього вносяться зміни. Для того щоб читачі мали можливість розібратися з правами та правилами, підвищити управління власним життям, Slovo пропонує переклад базової, історичної версії закону від 16 березня 2022. 

Редакція наголошує, що станом на вересень 2026 в текст вносилися доповнення і зміни, тож публікація базового тексту закону українською мовою покликана виключно спростити для читачів процес синхронізації переліку правок, який ми бачимо останні тижні з тим текстом в який ці правки внесені. Оригінал тексту закону 324 від 16 березня 2022 данською мовою можна знайти тут 

Закон від 2022 про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України

Ми, Маргрете Друга, Божою милістю Королева Данії, оголошуємо:

Фолькетинг ухвалив, і Ми Своєю згодою затвердили такий закон:

Розділ 1

Надання дозволу на проживання

§ 1

За заявою дозвіл на проживання може бути наданий іноземцю, переміщеному з України, у таких випадках:

1. Іноземець є громадянином України та виїхав з України 24 лютого 2022 року або пізніше, маючи місце проживання в Україні на момент виїзду.
   
2. Іноземець мав статус біженця в Україні станом на 24 лютого 2022 року та виїхав з України 24 лютого 2022 року або пізніше.
   
3. Іноземець є громадянином України або мав статус біженця в Україні станом на 24 лютого 2022 року та перебував у Данії або мав дозвіл на проживання в Данії 24 лютого 2022 року.
   

§ 2

За заявою дозвіл на проживання також може бути наданий таким особам:

1. Іноземцю віком понад 18 років, який перебуває у шлюбі або тривалих постійних партнерських стосунках з іноземцем віком понад 18 років, який має дозвіл на проживання відповідно до § 1, і проживає з ним за спільною адресою.
   
2. Неодруженій неповнолітній дитині іноземця, який має дозвіл на проживання відповідно до § 1 або пункту 1 цього параграфа.
   
3. Іноземцю, який має тісний сімейний зв’язок з іноземцем, що має дозвіл на проживання відповідно до § 1, до виїзду з України проживав разом із цією особою та вважається таким, що перебував на її утриманні.
   
4. Іноземцю, який поза випадками, зазначеними в пунктах 1–3, має сімейне життя, що підлягає правовому захисту, з іноземцем, який має дозвіл на проживання відповідно до § 1, і проживає з ним за спільною адресою.
   

Частина 2. Дозвіл на проживання відповідно до частини 1, пунктів 1, 3 і 4, може бути наданий лише за умови, що сімейні відносини та відносини утримання існували станом на 24 лютого 2022 року.

§ 3

Дозвіл на проживання відповідно до цього закону надається з метою тимчасового перебування і обмежується строком до 17 березня 2024 року, однак див. частину 2.

Частина 2. Міністр у справах імміграції та інтеграції може встановити правила, відповідно до яких дозвіл на проживання, наданий згідно із цим законом, може бути продовжено до 17 березня 2025 року. У зв’язку із цим міністр може встановити правила щодо умов продовження та процедури розгляду справ про продовження.

Міністр також може встановити правила, відповідно до яких дозвіл на проживання за цим законом, наданий 17 березня 2024 року або пізніше, може бути обмежений строком до 17 березня 2025 року.

Частина 3. У разі встановлення правил відповідно до частини 2, першого і третього речень, строки, зазначені в §§ 11 і 12, продовжуються відповідним чином.

§ 4

Заява про надання дозволу на проживання відповідно до § 1 має бути подана в Данії.

Частина 2. Заява про надання дозволу на проживання відповідно до § 2, частини 1, може бути подана в Данії або за межами країни.

Частина 3. Іноземець має право залишатися в Данії протягом розгляду заяви про надання дозволу на проживання відповідно до цього закону, якщо заяву подано в Данії. Право залишатися в країні припиняється, якщо протягом чотирьох тижнів після подання заяви в іноземця не були взяті відбитки пальців і особиста фотографія відповідно до § 23.

§ 5

Заява про надання дозволу на проживання відповідно до § 1 може бути відхилена без розгляду, якщо іноземець є громадянином іншої країни, крім України, або вже отримав дозвіл на проживання в іншій країні за межами України.

Щодо іноземця, який 24 лютого 2022 року мав статус біженця, заяву може бути відхилено без розгляду лише в разі, якщо заявник отримав громадянство або дозвіл на проживання за межами України та своєї країни походження.

§ 6

Іноземцю не може бути надано дозвіл на проживання відповідно до цього закону, якщо:

1. іноземець має вважатися загрозою державній безпеці;
   
2. іноземець має вважатися серйозною загрозою громадському порядку, безпеці або здоров’ю населення;
   
3. на іноземця поширюється стаття 1F Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року.
   

Частина 2. Поза випадками, зазначеними в частині 1, іноземцю не може бути надано дозвіл за цим законом, якщо тільки особливі обставини, зокрема необхідність збереження єдності сім’ї, не свідчать на користь його надання, якщо:

1. іноземець був засуджений за межами Данії за діяння, яке могло б стати підставою для видворення відповідно до §§ 22, 23 або 24 Закону про іноземців, якби справу розглядали в Данії;
   
2. існують серйозні підстави вважати, що іноземець за межами Данії вчинив правопорушення, яке могло б стати підставою для видворення відповідно до §§ 22, 23 або 24 Закону про іноземців;
   
3. існують інші обставини, які могли б стати підставою для видворення відповідно до розділу 4 Закону про іноземців;
   
4. іноземець не є громадянином держави Шенгенської зони або держави, що входить до Європейського Союзу, і внесений до SIS II як небажана особа відповідно до Регламенту SIS II;
   
5. у зв’язку із заразною хворобою або серйозним психічним розладом іноземець, імовірно, становитиме небезпеку або створюватиме істотні незручності для інших осіб.
   

Частина 3. Іноземцю, щодо якого діє заборона на в’їзд у зв’язку з видворенням відповідно до §§ 22–24 або § 25 Закону про іноземців, або заборона на в’їзд у зв’язку з припиненням права перебування відповідно до § 21b, частини 1, не може бути надано дозвіл за цим законом, якщо особливі обставини, зокрема необхідність збереження єдності сім’ї, не свідчать на користь його надання.

Іноземцю, щодо якого діє заборона на в’їзд у зв’язку з видворенням відповідно до §§ 25a, 25b або 25c, або заборона відповідно до § 32, частини 1, пункту 2 Закону про іноземців, може бути надано дозвіл відповідно до цього закону, якщо особливі обставини не свідчать проти цього.

Частина 4. Іноземцю не може бути надано дозвіл відповідно до цього закону, якщо існують обставини, зазначені в § 10, частинах 5 або 6 Закону про іноземців, якщо тільки особливі обставини не свідчать на користь його надання.

Частина 5. Імміграційні органи вносять до SIS II як небажану особу іноземця, якому відмовлено в дозволі відповідно до частини 1 або частини 2, пунктів 1 чи 2, якщо він не є громадянином держави Шенгенської зони або держави Європейського Союзу.

§ 7

Заборона на в’їзд припиняє дію, якщо іноземцю на умовах, зазначених у § 6, частинах 3 і 4, надано дозвіл на проживання.

§ 8

Для розгляду справи за цим законом міністр юстиції визначає, чи має іноземець вважатися загрозою державній безпеці. Ця оцінка покладається в основу рішення у справі.

Частина 2. Міністр юстиції може постановити, що інформація, використана для оцінювання відповідно до частини 1, з міркувань безпеки не може бути розкрита іноземцю, якого стосується оцінювання. Міністр також може постановити, що з міркувань безпеки ця інформація не може бути передана імміграційному органу, який повинен ухвалити рішення у справі.

Частина 3. Під час судового перегляду оцінки загрози, проведеної відповідно до частини 1, застосовуються правила розділу 7b Закону про іноземців із необхідними адаптаціями.

§ 9

Іноземці, які мають дозвіл на проживання відповідно до цього закону, звільняються від вимоги отримувати дозвіл на роботу.

Розділ 2

Припинення дії та відкликання дозволів на проживання

§ 10

Дозвіл на проживання відповідно до цього закону підлягає відкликанню, якщо відкликання не суперечитиме міжнародним зобов’язанням Данії, однак див. частину 2, якщо:

1. відомості, на яких ґрунтувалася заява або дозвіл, були неправильними або підстава для дозволу відповідно до § 2, частини 1, більше не існує, однак див. § 11;
   
2. дозвіл було отримано шляхом обману;
   
3. є відомості про обставини, які відповідно до § 6, частини 1, частини 2, пунктів 1 і 2, та частини 4 виключали б надання іноземцю дозволу.
   

Частина 2. Під час ухвалення рішення про відкликання відповідно до частини 1, пункту 1, дозволу, наданого відповідно до § 2, частини 1, пункту 1 або 4, особлива увага має приділятися тому, чи припинилася спільність проживання внаслідок насильства, жорстокого поводження або іншого заподіяння шкоди іноземцю чи його дитині в Данії, або внаслідок смерті іноземця, якому було надано дозвіл відповідно до § 1. Це застосовується незалежно від тривалості перебування іноземця в Данії.

Частина 3. Муніципальна рада може без згоди іноземця, якому надано дозвіл за цим законом, надати Імміграційній службі Данії висновок щодо обставин, які, на думку муніципальної ради, можуть мати значення для рішення відповідно до частини 1.

Частина 4. Імміграційні органи вносять до SIS II як небажану особу іноземця, дозвіл якого відкликано відповідно до частини 1, пункту 3, якщо він не є громадянином держави Шенгенської зони або держави Європейського Союзу.

Розділ 2

Припинення дії та анулювання дозволів на проживання

§ 11

Дозвіл на проживання, наданий відповідно до § 2, частини 1, пункту 1 або 4, до 17 березня 2024 року, однак з урахуванням § 3, частини 3, не може бути анульований відповідно до § 10, частини 1, пункту 1, з тієї підстави, що відповідні особи не проживають разом, якщо це спричинено тим, що особа, яка проживає в Данії, див. § 1, виїхала до України з поважною метою і не повернулася до Данії.

Частина 2. Дозвіл на проживання, наданий відповідно до § 9 Закону про іноземців, § 9 c, частини 1, у зв’язку із сімейними зв’язками з особою, яка проживає в Данії, § 9 m або § 9 n, до 17 березня 2024 року, однак з урахуванням § 3, частини 3, не може бути анульований відповідно до § 19, частини 1, пункту 1 або 3 Закону про іноземців з тієї підстави, що відповідні особи не проживають разом, якщо це спричинено тим, що особа, яка проживає в Данії, виїхала до України з поважною метою і не повернулася до Данії.

Частина 3. Дозвіл на проживання, наданий громадянину України відповідно до § 9, частини 1, пункту 1, або § 9 c, частини 1 Закону про іноземців, до 17 березня 2024 року, однак з урахуванням § 3, частини 3, не може бути анульований відповідно до § 19, частини 1, пункту 1 Закону про іноземців з тієї підстави, що відповідні особи не проживають разом, якщо це спричинено тим, що ця особа виїхала до України з поважною метою і не повернулася до Данії.

Частина 4. У продовженні дозволу на проживання, наданого відповідно до § 9 m або § 9 n Закону про іноземців у зв’язку із сімейними зв’язками з особою, яка проживає в Данії та має дозвіл на проживання відповідно до § 9 a, § 9 i або § 9 k, до 17 березня 2024 року, однак з урахуванням § 3, частини 3, не може бути відмовлено, а сам дозвіл не може бути анульований відповідно до § 19, частини 1, пункту 1 або 3 Закону про іноземців з тієї підстави, що дозвіл на проживання особи, яка проживає в Данії, було анульовано, у його продовженні було відмовлено або строк його дії закінчився, якщо це спричинено тим, що ця особа виїхала до України з поважною метою і не повернулася до Данії.

Якщо особа, яка має дозвіл на проживання відповідно до § 9 a, § 9 i або § 9 k Закону про іноземців, не повернулася до Данії, дозвіл на проживання відповідно до § 9 m або § 9 n може бути продовжений до 17 березня 2024 року, однак з урахуванням § 3, частини 3.

Частина 5. Частини 1, 2 і 4 застосовуються лише за умови, що особа, яка проживає в Данії, є громадянином України.

§ 12

До строків, зазначених у § 17, частині 1, другому і третьому реченнях Закону про іноземців, не зараховується перебування в Україні в період із 24 лютого 2022 року до 17 березня 2024 року, однак з урахуванням § 3, частини 3, якщо іноземець є громадянином України та перебував в Україні з поважною метою.

Розділ 3

Заборона на в’їзд і встановлення строку для виїзду

§ 13

Рішення, яким іноземця повідомляють, що відповідно до положень цього Закону він не має права перебувати в країні, повинно містити строк для виїзду, якщо іноземець не має права на перебування на іншій підставі.

Рішення має бути надане в письмовій формі та містити інформацію про правила, передбачені § 28, частинами 3 і 4. На прохання іноземця йому надається письмовий або усний переклад найважливіших складових рішення мовою, яку він розуміє або яку, як можна обґрунтовано припускати, він розуміє.

Частина 2. Строк для виїзду встановлюється тривалістю 7 днів. Якщо на іноземця поширюються правила ЄС, див. § 2, частину 4 Закону про іноземців, строк для виїзду встановлюється тривалістю один місяць.

У невідкладних випадках строк для виїзду завжди встановлюється як негайний. Строк може бути встановлений на пізнішу дату або продовжений, якщо для цього існують особливі підстави, однак не довше дати, коли найпізніше мав би закінчитися строк дії дозволу на проживання відповідно до цього Закону.

Частина 3. Положення § 32 Закону про іноземців щодо заборони на в’їзд, які застосовуються до іноземців, охоплених § 32, частиною 1, пунктом 2 Закону про іноземців, застосовуються відповідним чином до іноземців, які не виїхали у встановлений відповідно до цього Закону строк, однак з урахуванням § 32, частини 2 Закону про іноземців.

Частина 4. Якщо рішення, виконання якого було зупинене на час оскарження, залишається чинним або якщо скаргу, у зв’язку з якою виконання рішення було зупинене, відкликано, Апеляційна рада з питань імміграції встановлює новий строк для виїзду відповідно до правил частини 2.

Розділ 4

Обов’язок Імміграційної служби щодо утримання тощо

§ 14

§ 42 a, частина 1, перше речення, частини 3–7 і 14 Закону про іноземців застосовуються з необхідними адаптаціями до іноземців, які подали заяву на отримання дозволу на проживання відповідно до цього Закону, до моменту надання їм дозволу.

Частина 2. Іноземцю, зазначеному в частині 1, якому було надано дозвіл на проживання відповідно до цього Закону, Імміграційна служба покриває витрати на утримання та необхідні медичні послуги до моменту переходу відповідальності за цю особу до муніципальної ради, див. § 30, частину 2, однак з урахуванням § 42 a, частин 3 і 4 Закону про іноземців.

§ 15

§ 42 b, частини 1–4, 6 і 7, частина 8, друге–шосте речення, частина 9, частина 10, перше речення, частина 11, перше речення, а також частини 13 і 17 Закону про іноземців застосовуються з необхідними адаптаціями до іноземців, які подали заяву на отримання дозволу на проживання відповідно до цього Закону та яким Імміграційна служба покриває витрати на утримання й необхідні медичні послуги відповідно до § 14.

Частина 2. Іноземцю, старшому за 18 років, який подав заяву на отримання дозволу на проживання відповідно до цього Закону, якому Імміграційна служба покриває витрати відповідно до § 14 і який перебуває в Данії менше трьох місяців із моменту подання заяви, виплачується додаткова допомога.

§ 42 b, частина 8, друге–шосте речення, частина 10, перше речення, частина 11, перше речення, та частина 17 Закону про іноземців застосовуються з необхідними адаптаціями.

Частина 3. Іноземцю, старшому за 18 років, який подав заяву на отримання дозволу на проживання відповідно до цього Закону, якому Імміграційна служба покриває витрати відповідно до § 14 та який дотримувався умов свого договору, див. § 16, виплачується додаткова допомога.

§ 42 b, частина 8, друге–шосте речення, частина 10, перше речення, а також частини 11 і 17 Закону про іноземців застосовуються з необхідними адаптаціями.

§ 16

Оператор місця розміщення, див. § 42 a, частину 5, друге речення Закону про іноземців, складає договір для іноземця, старшого за 18 років, який підпадає під дію § 14 і перебуває в Данії понад три місяці з моменту подання заяви на отримання дозволу на проживання відповідно до цього Закону.

Частина 2. Договір укладається між іноземцем та оператором місця розміщення з урахуванням індивідуальних навичок і передумов конкретної особи.

Обсяг і зміст договору мають, наскільки це можливо, відповідати навичкам і компетенціям іноземця та його особистим обставинам, зокрема віку, перебуванню у відпустці у зв’язку з народженням дитини, стану здоров’я іноземця або його дитини, включно, наприклад, із тяжкими фізичними чи психічними захворюваннями й розладами, а також іншим істотним психосоціальним обставинам.

Договір також адаптується до інших обставин, які оператор місця розміщення вважає доречними, зокрема до відсутності можливості догляду за дітьми. Те саме застосовується, якщо оператор не має можливості забезпечити відповідні та змістовні навчальні й активаційні заходи.

Частина 3. Якщо сторонам не вдається погодити зміст договору, його визначає оператор місця розміщення. Договір може переглядатися впродовж строку його дії.

Частина 4. Договір визначає обсяг і зміст участі конкретного іноземця у:

1. необхідних роботах, пов’язаних із функціонуванням місця розміщення;
2. навчанні, яке має надати іноземцю початкові знання данської мови, а також данської культури, суспільства, ринку праці, системи освіти та житлових умов;
3. активаційних заходах.

Частина 5. Оператор місця розміщення зобов’язаний повідомити іноземця про те, що йому виплачуватиметься додаткова допомога відповідно до § 15, частини 3, якщо він дотримуватиметься умов договору.

Частина 6. Іноземець віком 17 років, який підпадає під дію § 14 і перебуває в Данії понад три місяці з моменту подання заяви, може брати участь у навчанні та активаційних заходах, зазначених у частині 4, пунктах 2 і 3, на тих самих умовах, що й іноземці, старші за 18 років.

Частина 7. Навчання й активаційні заходи, див. частину 4, пункти 2 і 3, можуть повністю або частково проводитися зовнішніми виконавцями чи бути замінені навчанням та активаційними заходами, які пропонують зовнішні виконавці.

Частина 8. Міністр у справах імміграції та інтеграції може встановлювати докладніші правила щодо укладення, змісту й оформлення договору.

§ 17

§ 42 g, частина 1 Закону про іноземців застосовується з необхідними адаптаціями до дітей шкільного віку, які перебувають на утриманні Імміграційної служби відповідно до § 14.

§ 18

§ 42 h Закону про іноземців застосовується з необхідними адаптаціями до іноземців, які перебувають на утриманні Імміграційної служби відповідно до § 14.

§ 19

§ 42 i Закону про іноземців застосовується з необхідними адаптаціями до іноземців, які перебувають на утриманні Імміграційної служби відповідно до § 14.

§ 20

Міністр у справах імміграції та інтеграції може на визначений період установлювати правила про відступ від обов’язків і прав, передбачених § 15, частиною 3, і §§ 16–19, якщо внаслідок значного припливу людей до країни це необхідно для забезпечення спроможності розглядати заяви на отримання дозволу на проживання відповідно до цього Закону, а також організовувати й забезпечувати утримання та розміщення іноземців, які подають такі заяви.

Правила, видані відповідно до першого речення, мають бути скасовані, коли підстави для відступу від відповідних прав та обов’язків більше не існують.

Розділ 5

Інформація для розгляду справ і контрольні положення

§ 21

Іноземець зобов’язаний надати інформацію, необхідну для оцінки того, чи може бути наданий або анульований дозвіл відповідно до цього Закону.

Після отримання виклику іноземець зобов’язаний з’явитися особисто, а також на вимогу надати свій паспорт або проїзний документ для розгляду заяви відповідно до цього Закону.

Іноземця необхідно повідомити, що інформація, зазначена в першому і другому реченнях, може бути передана розвідувальним службам і прокуратурі відповідно до §§ 25 і 26 цього Закону.

Інші особи, які, як вважається, можуть надати інформацію, корисну для розгляду справи, можуть бути зобов’язані надати інформацію, зазначену в першому реченні.

Частина 2. Документи й предмети, які можуть мати значення для встановлення особи іноземця, його зв’язку з іншими країнами або для з’ясування обставин справи, можуть бути взяті на зберігання, якщо це визнається необхідним.

Розділи 72 і 73 Закону про здійснення правосуддя, а також правила щодо вилучення майна, передбачені розділом 74 цього Закону, застосовуються так само, як у справах про кримінальні правопорушення, за які може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі.

Частина 3. Якщо іноземець, який подав заяву на отримання дозволу на проживання відповідно до цього Закону, після особистого виклику до Імміграційної служби не з’явився без повідомлення про поважну причину, його заява втрачає чинність.

Виклик має містити інформацію про наслідки неявки. Імміграційна служба може вирішити, що заява не повинна вважатися такою, що втратила чинність.

Частина 4. Витрати іноземця на отримання інформації для розгляду справи відповідно до цього Закону можуть бути відшкодовані імміграційними органами лише тоді, коли до отримання такої інформації органи надали письмове підтвердження про оплату витрат.

Частина 5. Якщо особа робить заяву для з’ясування обставин справи, що належить до сфери дії цього Закону, імміграційні органи можуть вимагати, щоб така заява була зроблена під особисту відповідальність за її правдивість.

Частина 6. Під час розгляду заяви імміграційні органи можуть вимагати, щоб заявник та особа, з якою, за твердженням заявника, існує сімейний зв’язок, що є підставою для дозволу на проживання, взяли участь у дослідженні ДНК.

Таке дослідження може проводитися, якщо сімейний зв’язок неможливо вважати достатньо підтвердженим в інший спосіб, або для встановлення іншого сімейного зв’язку, ніж той, про який повідомив заявник.

§ 22

Імміграційна служба здійснює у власних системах розгляду справ остаточну реєстрацію таких відомостей про іноземців, яким надано дозвіл на проживання відповідно до цього Закону:

1. ім’я;
2. дата народження;
3. країна народження;
4. громадянство.

§ 23

Для ідентифікації та перевірки особи в іноземця, який подає заяву на отримання дозволу на проживання відповідно до цього Закону, беруть відбитки пальців і роблять особисту фотографію.

Частина 2. Відбитки пальців та особиста фотографія, отримані відповідно до частини 1, реєструються в центральному реєстрі, який ведуть Міністерство у справах імміграції та інтеграції, Імміграційна служба та Агентство міжнародного найму й інтеграції.

Частина 3. Особиста фотографія відповідно до частини 1 не робиться, якщо іноземець не досяг 18 років і передбачається, що він постійно проживатиме з особою, яка має батьківські права.

Виняток, передбачений першим реченням, не застосовується, якщо фотографія робиться для оформлення картки дозволу на проживання.

Частина 4. Відбитки пальців відповідно до частини 1 не беруться, якщо іноземець фізично не здатний їх надати.

Відбитки також не беруться, якщо іноземець не досяг 18 років і передбачається, що він постійно проживатиме з особою, яка має батьківські права, або якщо іноземець не досяг шестирічного віку.

Виняток, передбачений другим реченням, не застосовується, якщо відбитки пальців беруться для оформлення картки дозволу на проживання.

Частина 5. Відбитки пальців та особиста фотографія, отримані відповідно до частини 1, зберігаються протягом 20 років після їх отримання або, якщо іноземцю надано дозвіл на проживання, протягом 10 років після їх отримання.

Відбитки пальців і фотографія видаляються, якщо іноземець набуває громадянство Данії.

Частина 6. Відбитки пальців і фотографія можуть оброблятися імміграційними органами, Міністерством закордонних справ і поліцією для цілей, зазначених у частині 1.

§ 24

Заява на отримання дозволу на проживання відповідно до цього Закону відхиляється без розгляду, якщо під час її подання заявник відмовляється надати особисту фотографію.

Це не застосовується, якщо заявник не досяг 18 років і передбачається, що він постійно проживатиме з особою, яка має батьківські права.

Частина 2. Заява також відхиляється без розгляду, якщо заявник під час її подання відмовляється сприяти отриманню відбитків пальців.

Це не застосовується, якщо заявник фізично не здатний надати відбитки пальців, не досяг шестирічного віку або не досяг 18 років і передбачається, що він постійно проживатиме з особою, яка має батьківські права.

§ 25

Імміграційна служба та Апеляційна рада з питань імміграції можуть без згоди іноземця передавати розвідувальним службам інформацію зі справи за цим Законом тією мірою, якою така передача може мати значення для виконання розвідувальними службами завдань у сфері безпеки.

Частина 2. Розвідувальні служби можуть без згоди іноземця передавати інформацію про нього Імміграційній службі та Апеляційній раді з питань імміграції тією мірою, якою така передача може мати значення для розгляду цими органами справи відповідно до цього Закону.

Частина 3. Розвідувальні служби можуть без згоди іноземця обмінюватися між собою інформацією, зазначеною в частинах 1 і 2.

§ 26

Імміграційна служба та Апеляційна рада з питань імміграції можуть без згоди іноземця передавати прокуратурі інформацію зі справи за цим Законом для ухвалення прокуратурою рішення про те, чи має бути висунуте обвинувачення у зв’язку зі злочинами, вчиненими в Данії або за її межами.

Частина 2. На прохання прокуратури Імміграційна служба та Апеляційна рада можуть без згоди іноземця передавати інформацію з однієї або кількох справ, якщо можна припустити, що вона матиме значення для встановлення прокуратурою осіб, підозрюваних у вчиненні в Данії або за її межами злочинів, максимальне покарання за які становить шість років позбавлення волі або більше, та для здійснення їх кримінального переслідування.

Частина 3. На прохання прокуратури ці органи також можуть без згоди іноземця передавати інформацію з однієї або кількох справ, якщо можна припустити, що вона матиме значення для встановлення потерпілих або свідків конкретного злочину, вчиненого в Данії або за її межами, максимальне покарання за який становить шість років позбавлення волі або більше.

§ 27

Імміграційна служба без згоди іноземця передає муніципальній раді комуни, в якій іноземець проживає чи перебуває, куди він розподіляється відповідно до § 10, частини 1 Закону про інтеграцію або куди переїжджає з-за кордону, інформацію про те:

1. що іноземцю надано дозвіл на проживання відповідно до цього Закону; або
2. що дозвіл іноземця на проживання припинив дію чи був анульований, а також про результат можливого оскарження такого рішення.

Розділ 6

Повноваження та правила оскарження

§ 28

Рішення відповідно до цього Закону ухвалює Імміграційна служба, якщо інше не передбачено окремими положеннями Закону або частиною 2.

Частина 2. Рішення відповідно до § 16, частини 3, першого речення, ухвалює оператор місця розміщення, див. § 42 a, частину 5 Закону про іноземців.

Закон про державне управління застосовується також до рішень оператора місця розміщення, якщо ним є приватна організація або приватна компанія.

Рішення оператора місця розміщення можуть бути оскаржені до Імміграційної служби.

Частина 3. Рішення Імміграційної служби можуть бути оскаржені до Апеляційної ради з питань імміграції, однак з урахуванням частин 6–9. Скарга має бути подана протягом восьми тижнів після повідомлення заявникові про рішення.

Частина 4. Скарга, подана протягом семи днів після повідомлення особі про рішення, зупиняє його виконання.

Частина 5. Голова Апеляційної ради або уповноважена ним особа в особливих випадках може вирішити, що скаргу необхідно розглянути або що її подання зупиняє виконання рішення, навіть якщо строк, передбачений частинами 3 або 4, закінчився.

Частина 6. Рішення Імміграційної служби щодо покриття витрат на медичні послуги й соціальні заходи для іноземців, яких вона зобов’язана утримувати відповідно до § 14, можуть бути оскаржені до Національної апеляційної ради з соціальних питань. До таких рішень застосовуються розділи 9 і 10 Закону про правові гарантії та управління в соціальній сфері.

Частина 7. Рішення Імміграційної служби, ухвалені відповідно до § 14, не можуть бути оскаржені. Однак рішення за § 14 про окреме розміщення може бути оскаржене до Апеляційної ради з питань імміграції.

Частина 8. Рішення Імміграційної служби, ухвалені відповідно до § 15, не можуть бути оскаржені.

Частина 9. Рішення Імміграційної служби у справах, ухвалені відповідно до частини 2, третього речення, не можуть бути оскаржені до Апеляційної ради з питань імміграції або іншого адміністративного органу.

Розділ 7

Подання заяви відповідно до Закону про іноземців

§ 29

Іноземець, який має дозвіл на проживання відповідно до цього Закону, може подати в Данії заяву на отримання дозволу на проживання відповідно до Закону про іноземців.

Якщо дозвіл на проживання було анульовано відповідно до § 10 або він припинив дію відповідно до § 17 Закону про іноземців, заяву на отримання дозволу відповідно до Закону про іноземців можна подати лише тоді, коли цього можуть вимагати міжнародні зобов’язання Данії.

Частина 2. Іноземець має право залишатися в Данії протягом розгляду заяви, яку відповідно до частини 1 дозволено подати на території країни.

Розділ 8

Розподіл осіб, яким надається дозвіл на проживання

§ 30

§ 4, частина 2, і §§ 6, 7, 8, 9 та 11 Закону про інтеграцію не застосовуються до осіб, яким надано дозвіл на проживання відповідно до цього Закону.

Частина 2. Відповідальність, передбачена § 4, частиною 1 Закону про інтеграцію, за осіб, яким надано дозвіл відповідно до цього Закону, переходить до муніципальної ради не пізніше ніж через чотири дні після рішення Імміграційної служби про розподіл, див. § 10, частину 1 Закону про інтеграцію.

Якщо момент переходу відповідальності припадає на вихідний або святковий день, відповідальність переходить до муніципальної ради наступного робочого дня.

Частина 3. Імміграційна служба встановлює для кожної комуни пропорційну частку від загальної кількості осіб, яким у відповідному році надано дозвіл за цим Законом і яких необхідно забезпечити житлом у цій комуні.

Частина 4. Імміграційна служба ухвалює рішення про розподіл відповідно до § 10 Закону про інтеграцію з урахуванням пропорційної частки комуни, визначеної згідно з частиною 3, особистих обставин відповідної особи та умов у комуні.

Частина 5. Визначення Імміграційною службою пропорційних часток згідно з частинами 3 і 4 не може бути оскаржене до іншого адміністративного органу.

Частина 6. Міністр у справах імміграції та інтеграції встановлює докладніші правила визначення Імміграційною службою пропорційних часток відповідно до частини 3.

Розділ 9

Можливість створення місць тимчасового розміщення

§ 31

Закон про будівництво не застосовується до наявних будівель і пересувних конструкцій, які тимчасово використовуються для розміщення осіб, переміщених з України.

Частина 2. Будівля або пересувна конструкція, зазначена в частині 1, має забезпечувати належний рівень пожежної та конструкційної безпеки. До початку використання необхідно отримати відповідний висновок муніципальної ради.

Розділ 10

Набрання чинності

§ 32

Закон набирає чинності з моменту його опублікування в офіційному виданні Lovtidende.

Частина 2. Законопроєкт може бути затверджений одразу після його ухвалення.

Розділ 11

Зміни до іншого законодавства

§ 33

До Закону про іноземців, див. консолідований Закон № 1910 від 26 вересня 2021 року, зі змінами, зокрема внесеними § 20 Закону № 2055 від 16 листопада 2021 року, та останніми змінами, внесеними § 1 Закону № 2623 від 28 грудня 2021 року, вносяться такі зміни:

1. У § 9, частині 10 слова:

«або на підставі дозволу на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, які в Афганістані допомагали органам влади Данії тощо»

замінюються словами:

«на підставі дозволу на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, які в Афганістані допомагали органам влади Данії тощо, або на підставі дозволу на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

2. У § 9 a, частині 2, пункті 12 вилучаються слова:

«або строк дії дозволу на проживання якої відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, які в Афганістані допомагали органам влади Данії тощо, закінчується».

3. У § 9 a, частині 6, третьому реченні слова:

«частина 2, пункт 12, яка подається після»

замінюються словами:

«частина 2, пункт 12, див. частину 30, яка подається після»,

а після слів про Закон щодо осіб, які допомагали данським органам влади в Афганістані, додаються слова:

«або відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

4. До § 9 a додається частина 30 такого змісту:

«Частина 30. Частина 2, пункт 12, застосовується відповідним чином до іноземців, у яких закінчується строк дії дозволу на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, які в Афганістані допомагали органам влади Данії тощо, або відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

§ 34

До Закону про повернення, Закон № 982 від 26 травня 2021 року, зі змінами, внесеними § 2 Закону № 1191 від 8 червня 2021 року, § 4 Закону № 1192 від 8 червня 2021 року та § 23 Закону № 2055 від 16 листопада 2021 року, вноситься така зміна:

1. У § 1, частині 1 після слів:

«органам влади Данії тощо»

додаються слова:

«або відповідно до положень Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

§ 35

До Закону про інтеграцію, див. консолідований Закон № 1146 від 22 червня 2020 року, з подальшими змінами, вносяться такі зміни:

1. У § 2, частині 2, пункті 4 слова «§ 9 e або» замінюються словами «§ 9 e,».

2. У § 2, частині 2, пункті 5 після слів «органам влади Данії тощо» додається слово «або».

3. До § 2, частини 2 додається пункт 6 такого змісту:

«6) іноземець, який має дозвіл на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

4. Після § 4 a додається § 4 b:

Ǥ 4 b

Положення цього Закону щодо строків, у які муніципальна рада повинна забезпечити пропозиції відповідно до розділів 3 a, 4 і 5, обсягу заходів, спрямованих на працевлаштування, відповідно до § 17 a, частини 2, а також строку, в який має бути забезпечена можливість розпочати навчання данської мови відповідно до § 5, частини 1 Закону про навчання данської мови дорослих іноземців тощо, призупиняються на три місяці з моменту переходу відповідальності за іноземця до муніципальної ради відповідно до § 4, частини 2 цього Закону або § 30, частини 2 Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України, однак з урахуванням частини 3.

Частина 2. У разі масового припливу людей строк призупинення, зазначений у частині 1, може бути продовжений ще на строк до трьох місяців.

Частина 3. Муніципальна рада може вирішити не застосовувати призупинення або скоротити його строк, якщо кількість осіб, розподілених до відповідної комуни, не перешкоджає виконанню нею зазначених обов’язків».

5. У § 10, частині 4 посилання на § 4 замінюється посиланням на § 4 цього Закону або § 30, частину 2 Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України.

6. Аналогічна зміна вноситься до § 15 d, частини 4.

7. Аналогічна зміна вноситься до § 16, частини 8, першого речення.

8. У § 19, частині 2 посилання на § 4, частину 2 замінюється посиланням на § 4, частину 2 цього Закону або § 30, частину 2 Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України.

9. У § 34 посилання на § 4 замінюється посиланням на § 4 цього Закону або § 30, частину 2 Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України.

§ 36

До Закону про навчання данської мови дорослих іноземців тощо вносяться такі зміни:

1. У § 2 c, пункті 5 слова «9 e або» замінюються словами «9 e,».

2. У § 2 c, пункті 6 після слів «органам влади Данії тощо» додається слово «або».

3. До § 2 c додається пункт 7:

«7) іноземець, який має дозвіл на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

§ 37

До Закону № 623 від 8 червня 2016 року про базову інтеграційну освіту IGU, з подальшими змінами, вносяться такі зміни:

1. У § 2, частині 1, пункті 3 вилучається слово «або».

2. У § 2, частині 1, пункті 4 слова «§ 9 c, частина 2» замінюються словами «§ 9 c, частина 2, або».

3. До § 2, частини 1 додається пункт 5:

«5) іноземець, який має дозвіл на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

§ 38

До Закону про заклади професійно орієнтованої освіти вноситься така зміна:

1. У § 15, частині 5 після пункту 4 додається новий пункт 5:

«5) отримали дозвіл на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

Попередні пункти 5 і 6 стають відповідно пунктами 6 і 7.

§ 39

До Закону про професійну освіту вноситься така зміна:

1. У § 19, частині 2 після пункту 4 додається новий пункт 5:

«5) їм надано дозвіл на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

Попередні пункти 5 і 6 стають відповідно пунктами 6 і 7.

§ 40

До Закону про заклади денного догляду за дітьми вноситься така зміна:

1. До § 25 додається частина 4:

«Частина 4. Незважаючи на частину 1, в абсолютно виняткових випадках, коли комуна не може запропонувати батькам місце у встановлений строк, муніципальна рада може не збільшувати розмір субсидії, якщо комуна може запропонувати дитині місце протягом додаткових двох місяців і якщо недотримання гарантії надання місця спричинене тим, що комуна прийняла значну кількість дітей, яким надано дозвіл на проживання відповідно до Закону про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

§ 41

До Закону про соціальні послуги вносяться такі зміни:

1. У § 181, частині 1, пункті 9 вилучається слово «або».

2. У § 181, частині 1, пункті 10 після слів «органам влади Данії тощо» додається слово «або».

3. До § 181, частини 1 додається пункт 11:

«11) Закон про тимчасовий дозвіл на проживання для осіб, переміщених з України».

Розділ 12

Територіальна дія

§ 42

Цей Закон не застосовується на Фарерських островах і в Гренландії, однак з урахуванням частини 2.

Частина 2. §§ 1–34 цього Закону можуть королівським указом повністю або частково вводитися в дію на Фарерських островах і в Гренландії з тими змінами, яких вимагають відповідно фарерські та гренландські умови.

Підписано в Амалієнборзі 16 березня 2022 року

Під Нашою Королівською Рукою і Печаткою

МАРГРЕТЕ Р.

/ Маттіас Тесфає

Редакційний акцент від Slovo.DK

Текст первісної редакції спеціального закону для переміщених з України, ухваленої 16 березня 2022 року, в який в подальшому вносилися зміни, зокрема і ті, які були проголосовані наприкінці серпня 2026. Переклад не є авторизованим. Оригінал тексту тут 

Редакція Slovo.DK продовжить відстежувати трек і публікувати статті та новини з метою підвищити обізнаність українців про зміни, які стосуються їх та їх родин. 

Інші тексти, які вас можуть зацікавити:

Данія скорегувала формулу розподілу нових хвиль українських біженців по комунах, акцент на Центральну Ютландію – огляд від Алли Шоріної

«Зелений код» Данії: Як маленька країна стала світовим лідером у сфері зеленої трансформації – стаття Тетяни Кобченко 

Чи варто змінювати ім’я, щоб знайти роботу в Данії – рекомендації від експертки Кей Мелліш – матеріал Kay Xander Mellish 

Що таке A‑kasse і чому її бажано мати в Данії – стаття від Анни Іваненко 

Щастя процес динамічний або мистецтво жити по-данськи – текст Meik Wiking

Обираємо фах: три питання, на які потрібно відповісти самому собі при виборі освіти – авторства  Ольга Ковальова

Виклики інтеграції українців в Данії: 9 тез без висновків”  – матеріал Алли Шоріної

Скарби в сміттєвому баку: що таке dumpster diving в Данії – стаття Анни Іваненко

Нові анонси подій в Копенгагені, Орхусі та Фюн на наступний місяць редакція розміщує в останні дні місяця напередодні в розділі – АНОНСИ – редактор Анна Куделя 

Новини за попередній тиждень ви можете прочитати за посиланням в дайджесті від Анни Іваненко.