У Slovo.dk ми мали честь почути особисту історію та погляд журналістки Сельжан Зейналли. Її роздуми — це цінне джерело натхнення для всіх, хто замислюється про здобуття магістерського ступеня в Данії. Ми сподіваємося, що її шлях надихне читачів та надасть інформацію для роздумів.
Сельжан Зейналли родом з Азербайджану, але покинула рідну країну у 17 років, щоб здобути ступінь бакалавра журналістики в Стамбульському університеті в Туреччині. Сьогодні вона навчається на магістерській програмі з журналістики, медіа та глобалізації в Орхуському університеті в Данії — рішенні, яке було продиктоване не лише академічними амбіціями, а й глибокою особистою місією як журналістки.
Журналістика, за словами Сельжан, — у неї в крові. «Обидва мої батьки — журналісти, тож я зростала в редакціях, серед складних розмов про правду й владу», — згадує Сельжан. На початку кар’єри вона працювала разом з батьками, а згодом приєдналася до Cumhuriyet — найстарішої газети Туреччини. Під час навчання в Данії вона продовжила займатися журналістикою в The Copenhagen Post — найбільшій англомовній газеті країни.
Але ця професія — не просто сімейна традиція, це особисте. «Мій батько, як журналіст в авторитарній країні, наражався на справжню небезпеку через свою роботу», — ділиться жургалістка. «Спостерігаючи, як він відстоював правду попри наслідки, я ще змалку зрозуміла, наскільки важливою — і водночас вразливою — може бути свобода преси». Її місія чітка: бути голосом для тих, кого не чують, і захищати права людини — особливо там, де така робота має високу ціну.
Вибір Данії: рішення, засноване на цінностях
Сельжан завжди уявляла собі навчання за кордоном на магістратурі. Вона прагнула вийти за межі зони комфорту і дослідити, як функціонує журналістика в умовах, де свобода преси не лише на папері, а й на практиці. Розглянувши різні європейські країни, зокрема Бельгію (де вона проходила семестровий обмін) і північні країни, як-от Швеція та Нідерланди, вона зупинила вибір на Данії.
«Мене щиро захоплювало, що я навчатимусь у країні з одним із найвищих рівнів свободи преси у світі», — каже вона. На той час Данія займала друге місце у світі за цим показником — що було надзвичайно значущим для людини, яка на власні очі бачила небезпеки обмеженої журналістики. «Усвідомлення, що журналісти тут не бояться репресій з боку держави, здавалося мені надзвичайно сильним — майже нереальним».
Визначальним фактором стала програма Erasmus Mundus Journalism — міжнародно визнаний курс, який поєднує академічну строгість із практичним досвідом у кількох європейських країнах. «Це виглядало як ідеальний варіант», — зазначає вона.
Її другою опцією була б Бельгія, яка також пропонувала сильне академічне й міжнародне середовище. Але саме збіг цінностей Данії — рівність, ментальне здоров’я і соціальний баланс — остаточно переважив.
Орхус: довіра як спосіб життя
Коли Сельжан вперше приїхала до Орхуса — тоді найщасливішого міста світу — вона була сповнена цікавості: «Що робить це маленьке, спокійне місто щасливішим за Лондон, Стамбул чи Нью-Йорк?» Відповідь, як вона дізналася, полягала не в розкоші, а в душевному спокої та, найголовніше, у довірі. «Люди тут довіряють одне одному. Вони довіряють системі. Це щось, чого я раніше не відчувала».
Вирісши в країні, позначеній нестабільністю, вона вважала стабільність і відкритість данського суспільства шокуючими і водночас заспокійливими. Відтоді вона подорожувала Скандинавією, але каже: «Я все одно не захотіла б жити ніде, крім Данії. Хіба що не взимку! Але коли погода гарна — Данія варта цього на всі сто».
Освіта через співпрацю
Однією з найбільш вражаючих відмінностей у данській освіті, за словами Сельжан, є пріоритет співпраці, а не конкуренції. «Групова робота тут — не додаткова активність, а основа навчального процесу», — каже вона. У її рідній країні студентів навчали працювати самостійно. У Данії ж акцент робиться на командній роботі, терпінні й взаємоповазі.
Цей підхід відображає ширшу рису данської культури — спільноту. «Тут сильне відчуття спільної відповідальності, і воно починається з аудиторії».
Не менш вражаючою була й відсутність ієрархії між студентами та викладачами. Замість суворої формальності Сельжан знайшла відкритість. «Я мала справжні розмови з викладачами — не лише про навчання, а й про життя. Вони давали поради так, ніби були друзями».
Особливо запам’ятався момент, коли її група дала критичний зворотний зв’язок під час одного з курсів. «Замість захисної реакції, викладач подякував нам, зробив нотатки й сказав, що перегляне структуру курсу для наступної групи студентів». Така відповідь, на її думку, і є втіленням данського духу діалогу та розвитку.
Професійне зростання та практичний досвід
Академічно й професійно навчання в Данії розширило набір навичок Сельжан. Вона розвинула сильні сторони в командній роботі, критичному мисленні та роботі з цифровими інструментами — зокрема тими, яких, за її словами, не очікувала потребувати, як-от програмування. «Спочатку я сумнівалася», — зізнається вона, — «але під час стажування в The Copenhagen Post зрозуміла, наскільки це корисно».
Це стажування стало вирішальним досвідом. «Я більше не просто обговорювала об’єктивність на лекціях — я мусила бути об’єктивною в репортажах. Цей практичний досвід надав мені впевненості у власній роботі й допоміг зрозуміти, яким журналістом я хочу бути».
Глобальна спільнота
Сильним аспектом програми Erasmus Mundus Journalism, за словами Сельжан, є різноманіття. «Я навчалася разом із майже 90 одногрупниками з понад 40 країн», — розповідає вона. Ця глобальна спільнота стала для журналістки стійкою професійною опорою.
«Данська культура сприяла розвитку цих стосунків. І в навчанні, і на роботі все базується на співпраці, а не на змаганні. Це створює безпечне та відкрите середовище, у якому дружба виникає природно».
Сьогодні професійні, комунікаційні зв’язки Сельжан поширюються далеко за межі навчальної групи — на викладачів, координаторів програми та колег у редакціях. «Усі вони вплинули на мене по-своєму, і я точно хочу підтримувати ці зв’язки надалі».
Уроки для майбутнього
На запитання про найважливіші навички у сучасному світі Сельжан називає три: адаптивність, критичне мислення та емпатію.
«Ми живемо у швидкозмінному міжнародному середовищі. Як іноземний студент або фахівець, ти маєш адаптуватися — не змінюючи себе, а розуміючи, як працюють системи й де твоє місце в них».
Критичне мислення, каже вона, необхідне у всіх суспільствах. «Треба завжди ставити під сумнів, аналізувати й залишатися пильним. Це захищає і твою цілісність, і твою аудиторію».
А емпатія? «Це основа чесної журналістики, міцної дружби й поважного діалогу між культурами».
Із данського досвіду Сельжан винесла два ключові уроки: душевний спокій і баланс.
«Після більш хаотичного середовища мене вразило відчуття спокою тут. Такий душевний комфорт дає простір — думати ясніше, бути креативним і жити без постійної настороженості».
А ще — баланс. У данській культурі не прославляють надмірну працю. «Тут цінують продуктивність і присутність», — каже вона. Поняття як hygge — не кліше, а цінності, що формують повсякденне життя.
«Я зрозуміла, що успіх — це не лише про важку працю. Це ще й про задоволення від процесу та відчуття опори на землі, поки ти йдеш своїм шляхом».
“Цікаві факти про Борнхольм — маленький, сонячний та самобутній данський острів” — матеріал Анни Нездолій
“Фестиваль документального кіно CPH:DOX – 2025: стрічки про Україну” – матеріал Анни Волощенко
“Як Копенгаген розвиває позиції світової столиці дизайну – фестиваль 3daysofdesign” – текст Алли Шоріни
Статтю Анни Іваненко про унікальний андеграундний рух “Скарби в сміттєвому баку: що таке dumpster diving в Данії” можна прочитати тут
Статтю Тетяни Кобченко «Зелений код» Данії: Як маленька країна стала світовим лідером у сфері зеленої трансформації можна прочитати тут
Alla Shorina / Алла Шоріна
