В Данії існує свято, яке дещо нагадує українське Івана Купала.   Sankt Hans aften, вечір перед днем Іоанна Хрестителя (Hans — скорочення від Johannes).

Звідки походить Sankt Hans?

Коріння цього свята тягнеться глибоко в язичницькі часи, задовго до християнства. Для давніх скандинавів це був ритуал літнього сонцестояння — момент, коли сонце досягає піку сили, і далі дні стають коротшими. Люди запалювали вогонь, аби відлякати злих духів, захистити поля та добробут на наступний сезон.

Пізніше церква інтегрувала традицію в нову систему ритуалів — і приурочила її до дня народження Іоанна Хрестителя (24 червня), що став “святим Гансом” (Hans). Звідси й назва свята.

Але дух язичницьких святкувань очевидний і сьогодні —  вогонь на Sankt Hans має для учасників багато містичних змістів. 

Відьма, яка летить у Німеччину

Головний символ вечора — велике багаття. Найчастіше його влаштовують на пляжі, біля озера або в центрі села. На самій верхівці — лялька у формі відьми, яку спалюють “в ім’я очищення”, а за легендою — щоб вона полетіла на Brocken (гора в Німеччині, міфічне місце шабашів).

Але ніхто вже не сприймає це буквально. Це — ритуал відпускання старого. Можна навіть уявити, що в полум’ї згорають сумніви, страхи, втома. Тож після цього зустрічати літо можна  — чистим і з натхненним. На вогонь, як і на море, можна дивитися вічно, тому це один із найцікавіших елементів свята.

Коли багаття розгорається, люди співають “Midsommervisen” — данську пісню про любов до країни, природи та світла. Вперше її написали ще в 1885 році, але особливу популярність вона отримала у версії Хольгера Даґе й Отто Брендела (1940 рік) — під час нацистської окупації Данії. Тоді це була пісня спротиву, надії, сили. Тепер — це просто голос літа.

Як святкують у Данії?

Sankt Hans — це некомерційне і дуже “данське” свято. Без подарунків, листівок і нав’язливого декору. Все просто, як полюбляють місцеві: збираються, розкладають пледи, їдять, сміються і дивляться на вогонь.

Навколо місця, де має горіти полумʼя, обовʼязково будуть фудкорти чи просто вагончики, де можна купити їжу та напої (куди ж без пива). Данці вибираються подивитися на це дійство цілими сімʼями або з друзями: діти бігають навколо, граються на зеленій траві, а дорослі спілкуються, пʼють рожеве вино, сидр чи пиво — і просто насолоджуються першим літнім теплом.

А якщо дощ?

Це ж Данія — дощ на свято, власне, теж традиція. Якщо погода зовсім підводить, багаття можуть перенести або зробити «містичний варіант» — свічки, вогники, ліхтарики вдома. Або дивитися, як відьма “летить” у прямому ефірі з якогось міського пляжу. 

Sankt Hans — це не просто багаття на пляжі, а глибоко вкорінене святкування переходу до літа, що поєднує язичницькі ритуали, християнські традиції й сучасне датське hygge. Як і наше Івана Купала, це свято символізує очищення, оновлення та єдність із природою. І хоча форми різні — суть дуже схожа: залишити темне позаду й зустріти світло з відкритим серцем.

“Що таке Pinse? Данська П’ятидесятниця — історія, традиції та сучасність”  – матеріал Анни Нездолій

“Цікаві факти про Борнхольм — маленький, сонячний та самобутній данський острів” — матеріал Анни Нездолій

“Фестиваль документального кіно CPH:DOX – 2025: стрічки про Україну” – матеріал Анни Волощенко

“Як Копенгаген розвиває позиції світової столиці дизайну – фестиваль 3daysofdesign” – текст Алли Шоріни 

Статтю Анни Іваненко про унікальний андеграундний рух “Скарби в сміттєвому баку: що таке dumpster diving в Данії” можна прочитати тут

Anna Nezdolii