За матеріалами видання The Economist, адміністрація Трампа працює над угодою щодо Гренландії в обхід Данії. Острову можуть запропонувати так званий Договір про вільну асоціацію (COFA), яка дозволяє американській армії вільно діяти в країнах, що підписали угоду, з додатковою перевагою у вигляді безмитної торгівлі.
Як зазначають медіа, силова анексія залишається малоймовірною, але і прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен (дан. Mette Frederiksen), і прем’єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен (дан. Jens-Frederik Nielsen) сприймають заяви президента США та його оточення серйозно.
Прем’єр Гренландії звернувся до Трампа і попередив, що той не може захопити острів лише тому що хоче цього. Він закликав США вести шанобливий діалог через наявні дипломатичні та політичні канали, використовуючи вже наявні форуми, засновані на угодах, укладених із США.
Говорячи про діалог між країнами, Нільсен зауважує, що той має відбуватися з урахуванням того, що статус Гренландії ґрунтується на міжнародному праві та принципі територіальної цілісності.
Через заяви Трампа Парламент Гренландії анонсував позастрокове засідання, а лідери п’яти політичних партій випустили спільну заяву. Вони наголосили, що Сполучені Штати повинні поважати суверенітет Гренландії.
Окрім цього, данські медіа розповсюдили інформацію про те, що данські військові в Гренландії мають обов’язок відповісти силою у разі збройного нападу США з метою захоплення території. Про це йдеться у службовій інструкції 1953 року, чинність якої підтвердили Міністерство оборони Данії та командування Збройних сил, пише Berlingske.
Документ визначає дії данських військ у разі нападу на територію королівства. У ньому зазначено, що солдати мають «без зволікань вступити в бій без очікування наказу», навіть якщо формально не оголошено війну.
Колишній начальник оборони Данії Петер Бартрам (дан. Peter Bartram), який обіймав посаду у 2012–2017 роках, заявив, що інструкція залишається чинною і враховується в поточних оборонних плануваннях. За його словами, зараз відбувається діалог між політичним керівництвом і військовими щодо можливих сценаріїв і їхніх наслідків.
Він також зазначив, що Данія намагається знайти баланс між демонстрацією військової готовності та спробами знизити напруженість дипломатичними каналами. Водночас солдатам чітко пояснюють, у яких ситуаціях вони зобов’язані діяти силою, а в яких поводитися стримано.
Петер Бартрам також допускає сценарії «сірої зони», коли важко одразу визначити наміри іноземних сил. Він порівнює це з подіями в Криму у 2014 році, але підкреслює ключову відмінність: США залишаються союзником Данії, а співпраця щодо безпеки Гренландії офіційно вітається як Копенгагеном, так і владою острова.
