У Данії наразі понад 57 тисяч українців отримали тимчасовий дозвіл на перебування за візою SL1. Для багатьох із них центром первинного прийому став Сандхольм – місце, де вони подали документи та розпочали свій шлях у новій країні. 21-річна Марина Хоменко, яка прибула до Данії влітку 2024 року, поділилася своїм досвідом перебування в цьому центрі.
Перед від’їздом з Києва Марина не знала, що на неї чекає. Вона мала в Києві низку викликів через війну, тож наважилася на переїзд в іншу країну. Данію обрала як країну з високим рівнем стабільності, мінімальною корупцією та сильною економікою.
До того як вирушити в нову країну Марина читала про правила, традиції, культуру, щоб мати уявлення про майбутнє резидентство. Але, відзначає дівчина, практичної інформації все одно не вистачало, тож майже з усім розбиралася на власному досвіді, вже в Данії.
Після прибуття в Копенгаген дівчина вирушила до центру для біженців у Біркереді – за 30 км від столиці.
Центр Сандхольм має довгу історію. Спочатку це була військова казарма, пізніше – місце утримання військовополонених під час Другої світової війни. З 1989 року комплекс перепрофілювали у центр для біженців. Сьогодні він приймає до 500 людей з різних країн – Сирії, Афганістану, Еритреї, а тепер і з України.
Марину поселили в невелику кімнату в одноповерховому будинку. Душ вона ділила з іншими мешканцями, а харчування забезпечувалося у спільній їдальні тричі на день. На вході в їдальню видали картку з фото та персональними даними – нею потрібно було підтверджувати відвідування.
Харчування було стандартним: на сніданок – бутерброди з сиром та йогурт, на обід і вечерю – гарнір, салат і м’ясна страва. Деколи у меню з’являлися страви національних кухонь. Поруч із центром був супермаркет, де можна було купити додаткові продукти.
Марина відзначає, що кожен новоприбулий отримував базовий набір речей: засоби гігієни, рушник, постіль, ковдру.
Перші дні в центрі наповнені організаційними моментами: зустрічі з соціальними працівниками, заповнення документів на візу SL1, вибір комуни для майбутнього проживання. За словами Марини, приблизно 70% людей отримували можливість жити саме в тій комуні, яку вказали в заявці.
Центр Сандхольм є первинним центром, де надається допомога з оформлення документів та інших перших кроків, необхідних для того, щоб почати процедуру отримання прихистку.
Під час перебування Марини в Сандхольмі деякі резиденти за окремою заявкою і важливою необхідністю могли отримати безкоштовні проїзні квитки на транспорт. Всі мешканці центру могли користуватися велосипедами (якщо вони були в наявності, то – отримати безкоштовно, або придбати за символічні 100 крон).
У Сандхольмі Марина провела близько тижня. Перед від’їздом, згідно з правилами, отримала базовий набір одягу: зимову куртку, взуття, футболки, спортивний костюм. Також видали коробку з кухонним приладдям – каструлі, тарілки, прибори, чайники.
В центрі Сандхольм Марина пройшла всі необхідні бюрократичні та організаційні процедури і була спрямована в інший лагерь Хольстебро (дан. Holstebro), де потрібно було очікувати відповіді від Імміграційної служби і документи, що надають право на перебування та роботу в Данії.
Вже після цього, приблизно через 6 тижнів з моменту прибуття в Данію і перших кроків в центрі Сандхольм, Марина почала новий етап життя в Орхусі – місті, яке дівчина обрала для проживання. Там вона отримала від комуни тимчасове житло, почала вивчати данську, шукати роботу та знайомитися з українською молодіжною спільнотою.
Сьогодні Марина Хоменко зізнається, що найбільшим викликом була невизначеність щодо майбутнього, адаптація до нової реальності. Фактом було також тривожне відчуття, що в дорогій за рівнем життя країні не вистачає коштів, ресурсів і думки про те як швидше отримати документи, дозвіл на роботу і знайти роботу стають постійними.
«На початку було багато чого не зрозуміло про послідовність отримання дозволу на прихисток та правила, тож було дуже важливим не боятися запитувати, спілкуватися з іншими, не чеками і пам’ятати, що тільки я сама створюю своє життя і розібратися з правилами є моєю відповідальністю», – зазначає дівчина.
«Переїзд змінює ваше оточення, але ви завжди залишаєтеся собою, а людяність та відкритість допомагають зустріти і в нових умовах хороших людей», – підсумовує Марина.
Наразі в Орхусі дівчина працює в кафе, веде активну волонтерську діяльність, інтенсивно вивчає данську мову, знайшла однодумців і планує наступні кроки, які б попри всі виклики створювали нові перспективи і відчуття повнокровного молодіжного життя.
Топ-5 цікавих фактів про Орхус від Марини Хоменко читайте в добірці тут
Хто представить Данію на Євробаченні – 2025 читай тут
Alla Shorina / Алла Шоріна
