За 10 місяців проєкту команда Slovo створила сотні одиниць контенту про різні аспекти життя в Данії. Автори разом із українською спільнотою досліджують теми, галузі, події та данські підходи. Ці пошуки авторів відображені в текстах, які мають позитивне спрямування, створені у теплій дружній тональності і покликані познайомити читачів з красивими моментами країни, яка відкрила для українських переселенців свої двері і стала новим домом. Позитивний ракурс і мова вдячності є свідомим вибором редакції, учасники якої є свідками безпрецедентних кроків Данії в частині допомоги Україні та українським переселенцям в Данії. Водночас статистика відвідування сайту Slovo свідчить, що 10% читачів перебувають в Україні, а редакцію вже неодноразово запитували, чи не формує команда проєкту для читачів з України ідеалістичні уявлення про Данію і умови перебування тут біженців, створюючи хибну мотивацію для тих, хто розглядає варіанти переїзду.
Щоб збалансувати картину, після дискусії в команді, і зберігаючи глибоке переконання, що Данія зробила для українських біженців більше, ніж могла, Slovo публікує добірку викликів, з якими в різних конфігураціях і ступенях найчастіше зіштовхуються українські переселенці.
1) Неможливість будувати середньострокові та довгострокові особисті стратегії перебування в Данії через річні дозволи на перебування.
Українським біженцям тимчасовий дозвіл з 2022 року видавали на рік без будь-яких орієнтирів щодо подальших перспектив. Перебування для багатьох мало характер тимчасовості, тема повернення додому / виїзду з Данії була однією з часто обговорюваних у мікрогрупах. Тимчасовий характер перебування підсилювався окремими фактами — від прохань української сторони «повертати українців додому» і відсутності акцентованої позиції щодо цього з боку приймаючої країни до сплесків різко негативного ставлення та відповідних висловлювань з боку українців в Україні. Тож спроби переселенців будувати плани та адаптуватися фактично відбуваються в умовах подвійних та протилежних меседжів та незрозумілих рамок щодо місця та тривалості перебування в Данії.
Окрім цього, питання набуття громадянства в Данії є одним із найскладніших та найтриваліших в Європі, відсутня широка варіативність набуття громадянства через інвестиційні та інші формати активності, що суттєво вплинуло на плани тих переселенців, які приїхали в 2022 році в Данію, шукаючи не тільки безпеки, а й заземлення для своїх ресурсів, капіталів.
2) Дефіцит консолідованої достовірної інформації про офіційні та неформальні правила, можливості, дані.
Наразі все більше доступної інформації українською мовою на офіційних сайтах та платформах. Водночас інформація залишається фрагментованою, не всі дані, навіть оприлюднені українською мовою, можна знайти через пошукові системи. Відсутність комплексної, багатосторонньої інформації, підходу «від загальної картини до деталізації», зрозумілого для українського сприйняття, робить «онбордінг» у новій країні повільним, а залучення талантів учасників під місцеві задачі не завжди високоефективним.
Команда Slovo, власне, і працює над вирішенням цих інформаційних задач. Водночас потреби спільноти значно більші за можливості волонтерської команди авторів-контрибʼюторів.
У цей пункт варто також додати вразливість спільноти українських переселенців до дезінформації. Відсутність легкого доступу до достовірної інформації призводить до функціонування даних різної якості, що наразі, швидше, вводить в оману споживачів контенту, а в подальшому може стати середовищем для більшої кількості спланованих інформаційних кампаній та стійким елементом гібридної війни.
3) Відсутність емоційного ресурсу для адаптації та переформатування себе під проактивні задачі.
Прибуття в Данію українських переселенців здебільшого відбувалося без попереднього планування, підготовки, аналізу, досліджень, емоційного налаштування себе і дітей. Люди, викинуті хвилею війни в нове середовище, зіштовхнулися з необхідністю вирішувати всі життєві задачі заново і в максимально стислий термін: місце проживання, харчування, доходи, освіта для дітей, самоідентифікація, переосмислення уявлень про світ, допомога та нова реальність взаємодії з рідними та співгромадянами, які залишилися в Україні, зокрема залучені до захисту країни й які перебувають у стані прямої загрози життю. Про ефект «тілом в Данії, увагою — в Україні» було описано в окремому тексті. Тож навіть за наявності зваженого плану для інтеграції та розставлених пріоритетів на емоційне забезпечення цього проєкту мало у кого вистачає ресурсів. Наразі можна зробити припущення, що значна частина спільноти намагається шукати ефективні рішення і бути відповідальними і вдячними тимчасовими громадянами приймаючої країни, перебуваючи в стані недіагностованого посттравматичного синдрому та інших ментальних викликів.
Запропоновані данськими установами програми покривають потреби лише тієї невеликої частини групи, яка змогла проактивно звернутися по психологічну допомогу, що не є сталою традицією в українському суспільстві.
Можна прогнозувати, що згодом можна буде аналізувати ситуацію не тільки експертно, а й спираючись на дані, якщо буде відкритий доступ до офіційної статистики різних установ та організацій щодо кількості інцидентів, зокрема поліцейських, медичних (діагностованих аутоімунних захворювань, рак, діабети, набутий алкоголізм, травматизм за період та інші), побутових (наприклад, звернення щодо загублених речей).
4) Мовний барʼєр.
За оцінкою команди Slovo, не більше 5–7% українських біженців у Данії говорять вільно англійською (більший відсоток серед молоді). Пріоритезація данської мови в перші роки перебування для багатьох призвела до втрати темпів пошуку роботи за фахом, має місце ефект застиглого досвіду з українського професійного бекграунду в обмін на побутовий рівень данської. Актуальними є теми щодо вивчення данської мови після завершення наданого Данією 5-річного терміну безкоштовного доступу до цієї можливості, а також відсутність можливості вивчати в цей період мову онлайн, що суттєво б економило ресурси на логістику.
5) Вакуум розуміння освітньої системи Данії і проблематичність прокласти маршрут для молоді від української освіти до данської (особливо це стосується категорії — українська старша школа, виші).
Вакуум наразі фактично намагається заповнити експерт з освіти Ольга Ковальова, яка створює українською мовою контент по темі і консультує українською. Позитивні відгуки про роль освітніх координаторів у комунах, які сформували б дорожні карти та допомогли створити персональні стратегії з урахуванням української освіти переселенців і відмінностей освітніх систем, відсутні. Сильним і позитивним фактом є те, що данські університети створюють окремі ініціативи, шляхи залучення українських переселенців до освітніх програм і поширюють інформацію про це.
6) Виклики з пошуком роботи.
Тема пошуку роботи є однією з найбільш обговорюваних у спільноті українських переселенців. Попри дефіцит кадрів у цілих нішах данського робочого ринку, українці зіштовхуються з тим, що отримати роботу робітничого змісту непросто також у сферах догляду за літніми людьми, роботі на виробництві, складі, харчовій індустрії. Як правило, потрібне хоча б мінімальне знання англійської або данської мови, релевантні професійні сертифікати. Через особливості місцевого ринку праці за роботу, яку в Україні могли б назвати низькокваліфікованою, тут існує конкуренція як з місцевими громадянами, так і з експатами.
Що ж стосується пошуку роботи, яка передбачає опору на український професійний бекграунд, то питання переходить у площину високоінтелектуального мистецтва.
7) Відмінності концептів медицини в Україні та Данії.
Є багато відгуків про високу якість наданої медичної допомоги в частині хірургії, лікування складних хвороб, пологовій сфері. Водночас первинна ланка медичної допомоги відрізняється. Якщо в Україні однією з задач взаємодії з медициною є наявність фінансових можливостей і компетенція знайти найбільш кваліфікованого лікаря, то в Данії біженцю, на перший погляд, доступна безкоштовна медична допомога. Але з самою логікою доступу не завжди легко розібратися без допомоги місцевих мешканців. Багато різних застосунків, тривале очікування на консультацію до локального лікаря, автовідповідачі данською мовою, складний доступ до виклику швидкої допомоги у разі настання критичного випадку, ставка не на предиктивну медицину, а на лікування по факту діагностування — ці та інші аспекти пізнаються лише з часом, досвідом і, на жаль, мають і доволі драматичні інциденти. В цілому, в українській спільноті в Данії (і біженці, і діаспора) є доволі виражена тенденція шукати надання планової медичної допомоги та діагностування за межами Данії, зокрема в Польщі, яка стала медичним хабом для українців.
8) Незнання власних прав та механізмів їх захисту.
Багато хто з українських біженців почувається беззахисним у нетипових ситуаціях, не може сформувати оцінку подіям і не знає, як захистити свої права. Є випадки, коли люди, зіштовхнувшись із фактами агресії, шахрайства, зловживань, не отримали очікуваної допомоги в місцевих установах. Діапазон ситуацій максимально широкий: від залучення українців як підставних осіб у шахрайські схеми або невиплат за роботи до зловживань службовим становищем з метою отримати непередбачені контрактом послуги, а також зловживання сексуального плану. Одна з ключових проблем тут також — страх постраждалих говорити про проблему і бути покараними погіршенням статусу тимчасового резидентства або набуттям репутації «небажаного для найму працівника», якщо йдеться про конфлікт з данським резидентом. Надію викликають ініціативи України створити позиції українських омбудсменів у країнах перебування великих груп біженців, що дало б можливість додатково документувати проблемні випадки і налаштувати регулярну взаємодію щодо двостороннього неупередженого моніторингу за розслідуванням ситуацій та роботи з наслідками.
9) Обмежений доступ до оренди житла.
В соцмережах та медіа є інформація, фото квартир і будинків, які в інших країнах змогли орендувати українські біженці за допомогою місцевих установ і програм. На фоні житлових можливостей, наприклад, Німеччини, те що може запропонувати біженцям Данія дійсно виглядає доволі скромно. В деяких комунах сотні переселенців продовжують мешкати в гуртожитках або приміщеннях, що були переформатовані під тимчасове житло, а оренда окремого житла є проблематичною навіть за наявності фінансової можливості (вартість оренди тут, як і витрат на проживання – одна з найдорожчих в Європі). Водночас, очевидно, що Данія є маленькою за територією країною, яка запропонувала все можливе, тож житлові перспективи, наявність потрібних місць не можуть бути вирішені через обʼєктивні причини. Соціального житла небагато, але місцева влада шукає рішення, а найголовніше – дає прихисток і місце в безпечній країні тим, хто про це попросив.
Текст підготувала Алла Шоріна / Alla Shorina
Читачі Slovo можуть приєднатися до обговорення, надіславши свою думку на
Команда рідко має можливість вести листування, але кожен лист є прочитаним і думки, ідеї, факти будуть враховані під час формування тематичного плану та для підготовки статей
Інші статті, які вас можуть зацікавити:
“Як влаштована аптека в Данії” – матеріал Тетяни Сидорець
“Єдиний український тенор в Королівському оперному театрі Копенгагену” – матеріал Катерини Пеклін
“Подарунки з Данії: ідеї та варіанти” – матеріал Анни Куделі
“Від тимчасового притулку до стабільного життя: як українцям у Данії перейти від статусу біженця до експата” – матеріал Юлії Жадан
“Тарас Шевченко в Копенгагені: історія погруддя та діяльність української дипломатії” – матеріал Олени Полуніної
“Застосунок AULA: як працює цифровий місток між родиною та дитячими інституціями в Данії” – матеріал Анастасії Гончар
