Анатолій і Тетяна Зіновенки – відомі українські актори театру, кіно, телебачення та дубляжу, які, опинившись у Данії через війну, змогли знайти тимчасовий прихисток і відновити свою творчу діяльність, попри всі випробування.
Бути разом: мріяти, долати труднощі, приймати виклики долі і обирати життя. Головне – бути разом. Саме це допомогло подружжю Зіновенків не лише зберегти, а й примножити свій творчий вогонь. Сьогодні вони створюють нові театральні вистави, навчають дітей акторської майстерності та допомагають українцям віком 55+ вести активний спосіб життя та інтегруватися в новій країні.
З Києва до Копенгагена
“Чітко пам’ятаю той момент. Дивилася у вікно скляними очима, слухала вибухи і думала собі, куди їхати? Я з місця зрушити не можу”, – згадує перші дні повномасштабного вторгнення Тетяна Зіновенко. Тоді вони з родиною вже тиждень жили разом у старшої доньки Насті на 18-ому поверсі у Києві. Страх, невизначеність і тривожне очікування майбутнього висіли у повітрі, мов дим після вибухів. Та коли донька з онуком вже не витримали і вирішили їхати подалі від біди, родина взяла невеликі валізи і вирушила в невідомість. Але разом.
Серед багатьох напрямків куди податися, вирішальним став дзвінок і проста, але така потрібна фраза подруги Оксани, яка вже 34 роки проживала в Данії: “Якщо ви хочете тиші та безпеки, які змінять ваше життя – їдьте до Данії”. Ці слова стали як промінь світла у темряві. Данія… Зіновенки вже бували тут двічі раніше, гостювали у тієї ж Оксани. Вони пам’ятали як сподобалася їм порядність цієї скандинавської країни, чесність, з якою побудоване життя. Їх вразила концепція: створювати все найкраще для людей, з думкою про гідність, комфорт і рівновагу.
Саме це стало орієнтиром у хаосі невизначеності. Валізи — в руках, тривога — в серці, та поруч — рідні.
В переповненій електричці до Львову вони слухали моторошні історії людей з Бучі та Ірпеня. Люди говорили пошепки, а іноді — мовчали так, ніби голос вже не міг витримати всього сказаного.
Волонтери допомогли дістатися Данії, де на Анатолія, Тетяну та їхніх двох доньок й дворічного онука з нетерпінням чекали у селі Свенструп (дан. Svenstrup).
Пітер і Марія – подружжя данців, які не залишились осторонь — зустріли родину з теплом і відкритістю. Забезпечили новоприбулих українців всім необхідним на перший час. Вони оселилися у літньому будиночку поблизу моря. Сонце, свіже повітря, відлуння прибою… І головне — безпека. Після всього пережитого це здавалося майже нереальним.
“З цього моменту і почалася наша історія тут, в країні чудових людей, які нас оточують і сьогодні. За ці роки було сотні доленосних зустрічей, які просто повернули надію на добро в цьому світі”, — діляться Анатолій і Тетяна Зіновенки. Данія стала місцем, де біль і страх повільно відступав, поступаючись місцем натхненню, новим знайомствам і справам.
За декілька тижнів після прибуття в Данію вже в новому житлі Анатолій відсвяткував свій 61-й День народження. Щодня приходили небайдужі люди, щоб висловити підтримку і просто допомогти. Вони приносили їжу, речі, меблі, навіть велосипеди.
“Ми плакали — від суму за всім втраченим і від неймовірного тепла, яке відчули тут”, — згадує Тетяна.
Так вони прожили майже рік, за цей час отримали документи, змогли переїхати до комуни Фредерікссунн (Frederikssund), де розпочався новий етап життя.
Коли ми вдома: разом до Перемоги
У червні 2022-го Тетяні несподівано подзвонили з СТБ і запросили на зйомки продовження популярного серіалу “Коли ми вдома: разом до Перемоги”. Вона погодилася, не роздумуючи. Для неї це був не просто проєкт — це був зв’язок з Україною, з глядачами, з собою. Анатолія запросили спочатку допомогти зі зйомками як оператора. Але вже за кілька днів — і як актора. Швидко народилася нова сюжетна лінія з любовною історією колоритної свекрухи Наталі Богданівни та сусіда Євгена. Серіал отримав нове дихання — тепер адаптований до реалій воєнного часу. І це стало ковтком свіжого повітря — і для глядачів, які шукали розради і посмішок у складні дні, і для самих акторів, які знову відчули: їхнє мистецтво потрібне.
“Ми були щасливі працювати разом, попри те, що було дуже складно і фізично, і технічно”, — згадує Анатолій. 12 годин зйомок щодня. Реквізит, грим, зачіски, розміщення світла і камер — усе це лягло на їхні плечі. У звичайних умовах це робить ціла команда. Але не цього разу. Дистанційно роботу сцен, кожного ракурсу курували по Zoom продюсер, оператор і режисер з Києва.
Знайти оператора для зйомок за кордоном виявилося справжнім квестом. З технічними викликами вони якось давали собі раду, але камери без оператора — мов сцена без світла. Рятівником виявився, як називає його подружжя, Святий – Олександр Трофименко, священнослужитель із Чернігова, який мав досвід оператора. На одній з залізничних станцій у Копенгагені, розгублені перед автоматами з квитками, Тетяна й Анатолій несподівано познайомилися з жінкою, яка підійшла допомогти. Це була дружина Олександра.
“Це не інакше як знак згори”, — кажуть Зіновенки. Він не просто знімав сцени. Він став другом і частиною їхньої нової історії.
Тож, вже тут, в Данії, було знято 24 серії оновленого серіалу. Цікаво, що в одній із серій Наталя (Тетяна Зіновенко) гуляє, щоправда уві сні, вулицями відновленого Херсона після Перемоги. Насправді — це був Копенгаген, але глядачі бачили за цими кадрами зовсім інше – місто, що зцілилося після жахіть. Цей особливий фрагмент в YouTube (ред. переконайтесь самі) став однією з найзворушливіших сцен серіалу.
Крім того, за ці роки Тетяна знялася ще у двох данських проєктах. У 2023-му вона з’явилася в епізодичній ролі першої серії п’ятого сезону популярного данського серіалу Соммердаль (дан. Sommerdahl). Тетяна не володіла данською мовою, але її типаж, харизма та акторська глибина настільки сподобались режисеру, що він вирішив ввести її у сцену з англомовним текстом. Ще одну роль Тетяна виконала у студентському кінофільмі, прем’єра якого очікується до кінця 2025 року. Цей досвід став для неї новою сходинкою, відкривши двері в європейське кіно і надихнув не зупинятися на досягнутому.
Вистава «Спецоперація»
Війна залишає шрами — не лише на землі, а й у серці. І саме через мистецтво ці шрами перетворюються на голос.
Так з’явилася п’єса “Спецоперація” — історія, в основі якої не вигадка, а справжні події, емоції, трагедії й гірка іронія української реальності воєнного часу. Її сюжет народився з тих історій, які Анатолій почув у переповненій електричці Київ–Львів. Історія про війну в Україні, розпач від її наслідків, людяність, патріотизм та мужність українських жінок…
“В моїй голові почали з’являтися ідеї, вимальовуватися сюжети, а натхнення наздоганяло навіть вночі. Так трапилося тут, у Данії,” – описує Анатолій зародження його першої власної п’єси — не з плану чи задуму, а з внутрішнього пориву, з потреби говорити й прожити емоцію.
“Не міг заснути онук, і мене сон не брав, тож я вийшов на вулицю, запалив свічку і…написав те, що було на душі, – говорить Анатолій. – Тільки коли звичне життя “зійшло з рейок”– я виявив, що можу ще й писати – знайшов нову колію”.
Так, за одну ніч Анатолій Зіновенко написав п’єсу «Спецоперація». Вистава зібрала повні зали в Данії, Берліні, Гамбурзі, Литві, а згодом — і на міжнародному театральному фестивалі «Золотий лев» у Львові. Це вже була не просто творчість — це була місія.
Більшість українців тут, в Данії, мали можливість потрапити на вистави, дехто приходив навіть декілька разів.
За сюжетом, лише дві жінки залишилися у захопленому ворогом селі. І коли до їхнього дому вривається поранений і покинутий своїми ж російський солдат, перед ними постає непростий вибір: допомогти чи помститися?
Роль цього самого солдата виконує Анатолій, дві жінки, які борються з моральним вибором – Тетяна Зіновенко та Оксана Акіам (дан.Achiam).
Важливо, що всі зароблені за вистави гроші, а це більше 550 тисяч гривень, подружжя Зіновенків перерахувало у фонд доброчинної організації, яка закуповувала автомобілі та спорядження для українських військових. Це було їхнім внеском у підтримку України, адже їхня творчість не тільки надихає, а й безпосередньо сприяє допомозі тим, хто на фронті.
Важливо сказати, що виставу “Спецоперація” Анатолій присвятив своєму молодшому брату Миколі Зіновенку, який добровільно пішов на фронт і героїчно загинув у листопаді 2023 року.
“2 BE”: український театр в Данії
Першу виставу новостворений театр «2 BE» зіграв 11 червня 2022 року у залі міста Фредерікссун (дан. Frederiksund).
Але тут варто згадати як саме цьому пощастило трапитися.
“Всі нам казали, що налагодити зв’язки з данським театром нереально. Але ми зламали стереотипи і змінили думку тих, хто не вірив”, – згадує Анатолій. Замість того, щоб сидіти склавши руки, вони вирішили діяти: зайшли до театру у Фредерікссун (дан. Frederiksund), залишили свої контакти і — вже на наступний день — отримали запрошення на чергову доленосну зустріч.
Хто стукає – тому відкриють. Так данські колеги допомогли українським не тільки з декораціями, а й надали менеджера, який допоміг з організацією вистав.
Рівно за рік, у тому ж Фредерікссун (дан. Frederiksund), відбулася прем’єра другої вистави, але вже для іншого глядача — дитячої двомовної дансько-української вистави-казки “Hvem er du?” (укр. “Хто ти є”). Історія про пригоди розгублених звірят у чарівному лісі, які не знали ні мови, ні правил, нікого навколо.
“Я маю ще дві п’єси на підході – комедію і трагедію”, – відкриває завісу на свої майбутні плани Анатолій.
Подружжя Зіновенків постійно радяться один з одним, десь критикують, обов’язково підтримують. І, звісно ж, вони сваряться, але ці сварки не тривають довго — адже творчий темперамент тільки додає нових цікавих сторінок в їхнє життя, які вони пишуть разом. І наголошують, що інакше й бути не може.
Театральна математика: 55+ і 7+
Творче подружжя крім залученості у виставах очолюють групу українців “Щасливі в Данії: 55+”, яким від 55 до 73 років. Разом вони подорожують, збирають гуманітарну допомогу для України, влаштовують пікніки, в’яжуть, співають, випікають, катаються на велосипедах, святкують дні народження та підтримують один одного в складні часи. Спонсорами сенйорів (так тут називають старших людей) виступає данська організація Велюкс фонлен (дан. Velux Fonden).
“Ми як одна родина. Справді, щасливі в Данії незважаючи ні на що, – говорить Анатолій. – Це унікальний досвід і удача бути так далеко від дому в оточенні своїх людей. Звичайно, оскільки це все офіційно, ми звітуємо про кожну зустріч.” Це демонструє їхню відповідальність і організованість у новому середовищі, що лише додає ваги їхнім ініціативам.
Анатолій і Тетяна створили маленьку родину серед чужого світу, де кожна зустріч, кожен момент підтримки стає важливою частиною їхнього щоденного життя.
З вересня 2024 року актори створили дитячу театральну студію “Акторія”, де сьогодні займається 15 дітей віком від 8 до 16 років. Ці заняття проводяться абсолютно безкоштовно, що дозволяє дітям з різних соціальних та економічних умов долучатися до театрального мистецтва. Раз на тиждень театральна група збирається на творчі заняття в приміщенні громадської організації Бевар Україна (дан. Bevar Ukraine) в Копенгагені, де діти мають можливість не лише розвивати акторські здібності, але й знайти друзів, відчути підтримку і натхнення від своїх наставників.
“Це ще один цікавий незапланований етап нашого життя, – розповідає Тетяна. – Я щаслива розкривати таланти дітей, адже вони – наше майбутнє. Це так цікаво, ви навіть не уявляєте”.
“Акторія” була створена на прохання мам, які були з дітьми на виставах акторів. Тетяна і Анатолій взялися навчати дітей не тільки секретами акторської майстерності, але й включають до своїх занять вивчення української мови та історії. Це дозволяє дітям не лише розвивати творчі здібності, але й залишатися пов’язаними з рідною культурою та мовою, навіть перебуваючи далеко від дому.
“Я даю їм вправи на голос. Тренуємо їхню дикцію, вчу декламувати вірші, разом розігруємо сценки, приміряємо образи. Працюємо над тим, щоб діти були сміливими в прояві себе, своїх емоцій, почуттів і таланту” – продовжує розповідати Тетяна.
Певний короткий період, аби допомогти стартувати студії, спонсором виступив данець Крістіан Крістенсен (дан. Kristian Kristensen) та його дружина Марія, які щиро бажали побачити щасливі очі українських дітей. Зіновенки самостійно розробили програму, застосовуючи свій чималий досвід, пишуть сценарії сценок і щиро радіють, коли діти проявляють ініціативу та креативують.
Тетяна і Анатолій Зіновенки живуть своє насичене, нелегке життя в Данії, думками і серцем залишаючись з Україною. Вони розуміють цінність кожної хвилини і використовують можливості бути корисними, займаючись улюбленою справою. Потрохи вчать данську мову, почали більше ходити пішки, люблять гуляти берегом моря, освоїли велосипед. Анатолій зізнається, що вони стали тихіше поводитися, бо, як він каже, “з Тані часто Богданівна лізе”.
Обожнюють подорожувати Данією – закохані у замок і сади Фредеріксборг (дан. Frederiksborg), що розташований у містечку Гіллеред (дан. Hillerоd). А ще хочуть знову повернутися на казковий острів Борнхольм (дан. Bornholm) та в місто Орхус (дан. Aarhus).
Тетяна і Анатолій Зіновенки справжнє натхнення для інших.
“Нам пощастило зустрітися і йти по життю. Секретів сімейного щастя особливих немає – лише кохання, почуття гумору і терпіння, – сміється Тетяна Зіновенко. – Живемо. Зараз потрібні тут. Люди говорять нам, якщо ви тут змогли жити і чогось досягти, то і ми зможемо. Це нас надихає. Ми ж пенсіонери в Данії, тож нам є тут чим займатися”.
Анатолій і Тетяна Зіновенки дійсно є однією з найбільш стабільних і надихаючих пар в українському кінематографі. Після Перемоги вони планують повернутися в Київ, де їх чекає багато нових творчих проєктів і можливостей.
Цікаві факти з біографій Зіновенків
Цьогоріч святкуватимуть 43 роки подружнього життя. Разом з першого курсу Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого
Мають дві доньки Настю і Лізу. Обидві акторки кіно і дубляжу.
Анатолій став прототипом героя Батя, комп’ютерної гри «Сталкер-2», яка вийшла у 2024 році. Загалом зіграв у 150+ проєктах.
Тетяна Зіновенко вперше за 30 років вийшла на сцену театру саме в Данії, зігравши у виставі «Спецоперація».
Тетяна говорила всіма жіночими голосами у 3-ому сезоні серіалу «Доктор Хаус». Озвучила 200+ персонажій загалом.
Молодша донька Ліза озвучувала головного героя в нині надзвичайно популярному серіалі «Юнацтво» від Netflix.
Kateryna Peklin / Катерина Пеклін
