Жити в Данії — це унікальна можливість побачити, як виглядає справжнє «зелене суспільство». Сортування сміття, створення зелених зон у містах, підтримка енергетичних кооперативів, вітряки на горизонті, ретельно організовані зони сортування у дворах, популярність секонд-хендів і велокультури — усе це частина щоденного життя.
Увага країни до сталого розвитку та охорони довкілля відчутна на кожному кроці. Але як ця маленька скандинавська держава стала одним із найекологічніших місць на планеті? Разом із Тетяною Кобченко, експерткою з “зеленої” енергетики та авторкою Slovo, спробуємо з’ясувати, як Данія пройшла шлях трансформації і стала світовим трендсеттером у сфері екології та зеленої енергетики.
Нафтова криза та необхідність змін
У 1970-х роках Данія зіткнулася з енергетичною кризою, коли ціни на нафту різко зросли. Війна на Близькому Сході— спершу у 1973 році, а потім у 1979-му — призвела до обмеження постачання нафти в країну. Данія, яка на 90% залежала від імпорту нафти, зазнала серйозного економічного удару. Данці середнього та старшого віку пам’ятають часи, коли на дорогах майже не було автомобілів — бензину не вистачало, машини залишали в гаражах і використовували лише за нагальної потреби.
Замість пошуку нових постачальників, Данія вирішила змінити сам підхід до енергетики. Розпочалися дослідження у сфері відновлюваних джерел енергії, зокрема вітрової. Це стало початком технологічної революції, яка зробила країну лідером у виробництві вітрових турбін. Так, у 1978 році в маленькому містечку Твінд група вчителів і студентів збудувала найбільшу на той час вітрову турбіну у світі. Це був повністю волонтерський проєкт, де люди працювали разом і вірили в ідею чистої енергії. Турбіна не лише забезпечила громаду електроенергією, а й стала символом того, що великі зміни починаються з ідеї та дій небайдужих людей.
Сьогодні вітряки — неофіційний символ Данії. Вітрова енергія займає значну частку в енергобалансі країни. Так, у 2023 році понад 57% електроенергії в Данії було вироблено за допомогою вітрової енергії, що є найвищим показником у світі. На побутовому рівні данці слідкують за часткою вітрової електроенергії у балансі свого постачальника і намагаються користуватися енергоємними приладами саме у вітряні дні — це дозволяє зменшити рахунок за електроенергію.
У сфері теплопостачання також були впроваджені заходи для підвищення енергоефективності будівель. У 1979 році Данія стала першою країною у світі, яка ухвалила Закон про теплопостачання. Він визначив основні принципи розвитку централізованого теплопостачання: використання альтернативних джерел енергії, впровадження високоефективних ізольованих труб, вимоги до теплоізоляції будівель. У 1990–2000-х роках муніципалітети надавали фінансові інструменти приватним власникам і керуючим компаніям на реконструкцію дахів, заміну вікон тощо. У домівках встановлювали лічильники тепла й води для відповідального споживання.
Сьогодні держава заохочує економію тепла навіть шляхом повернення коштів домогосподарствам за умови, що використання було нижчим за заплановане.
А як із водою?
Мешканці Копенгагена знають: вода в міських гаванях настільки чиста, що в них можна купатися просто в центрі міста. Але так було не завжди. У 1960–70-х роках вода була настільки забрудненою, що навіть торкатися її було небезпечно. Післявоєнна індустріалізація, відсутність очищення стоків, каналізація — усе це перетворило гавань на токсичну калюжу.
У 1990-х місто розпочало масштабну програму очищення води: інвестували в очисні споруди, створили резервуари для дощової води (аби уникнути перевантаження каналізації під час злив), зобов’язали підприємства зменшувати викиди й встановлювати фільтри.
Ці зусилля дали результат: у гавані з’явились зони для купання, а у воді можна побачити медуз і риб. Місто навіть знайшло креативний спосіб залучити людей до збереження чистоти: у рамках ініціативи Sail and Collect орендарі човнів на сонячних батареях або безкоштовних каяків можуть збирати сміття з води під час прогулянки — за це вони отримують знижки й маленькі подарунки. Човни обладнані спеціальними сітками.
Такі ініціативи перетворюють екологічну відповідальність на елемент міської культури. Люди із задоволенням проводять час на воді й водночас відчувають, що роблять внесок у чистоту міста.
Від second hand до second love
Данія активно впроваджує принципи циркулярної економіки. Сортування сміття — звична справа. Пластик, метал, папір, органіка — все окремо. Це не формальність, а реальний внесок у зменшення відходів та повторне використання матеріалів.
У березні 2025 року муніципалітет Копенгагена розіслав мешканцям інструкції щодо сортування побутових відходів, встановив у дворах контейнери із зеленими пакетами для біосміття (раніше їх можна було безкоштовно взяти в бібліотеках). Також запропонували зручні компоненти для організації двозонного сортування сміття на кухні.
У дворах облаштовані контейнери для пластику, паперу, скла, металу та батарейок.
Секонд-хенди — які данці лагідно називають second love — блошині ринки та заходи з обміну речами дуже популярні. Купувати вживані речі — це не лише про економію, а й про екосвідомість, яка для багатьох стала вже частиною культурного коду країни.
Навіть ці, на перший погляд, незначні історії показують: справжні зміни починаються з маленьких кроків. А прорив можливий, коли люди, громади та влада діють разом — із діалогом і проактивністю — задля спільного добробуту. Тому лідерство Данії в сфері зеленої трансформації держави та суспільства визнано наразі й офіційно. У 2024 році році Данія посіла перше місце серед 126 країн-учасниць рейтингу Світової енергетичної ради в Індексі енергетичної трилеми, який оцінює країни за енергетичною безпекою, рівністю та екологічною.
Статтю про унікальний андеграундний рух “Скарби в сміттєвому баку: що таке dumpster diving в Данії” можна прочитати тут
Статтю Meik Wiking, автора бестселерів про данське Hygge, читайте тут
Випуск подкасту New Page можна послухати тут
Tetiana Kobchenko / Тетяна Кобченко
