Цвіт сакури в Копенгагені: де побачити

img 5632
Фото редакції

Квітень – травень огортає рожевими хмаринками не тільки Копенгаген, а й всю Данію. Сезон цвітіння сакур це особливий період весни, на який чекають всі данці і туристи. Соцмережі в цей період заповнені чисельними фото та захопленими коментарями. За ці прекрасні емоції Копенгагену багато хто ,,пробачає,, сувору, вітряну погоду в інші періоди. Тож Slovo зробило добірку популярних локації для прогулянок і фотосесій в столиці Данії. 

  1. Біспебьєрг (Bispebjerg Kirkegård). Як не дивно, проте найрясніше сакура квітне на кладовищі в центрі Копенгагену. Це одне з найпопулярніших місць для фото серед копенгагенців і гостей столиці Данії. Звучить трохи моторошно для іноземців, але в Данії і ставлення до кладовищ є особливим. Тож у період цвіту сакур тут жодної скорботи – тільки краса. Також сакуру можна побачити на кладовищах Асістенс (Assistens kirkegård) та на Вестерн (Western kirkegård). Це менш популярні, але так само гарні місця.
  2. Лангелініі (Langelinie Park, Østerbro). Щороку саме тут проходить фестиваль Сакур – Copenhagen Sakura Festival. Це справжнє свято запашної біло-рожевої краси. Цьогоріч він проходив 26 та 27 квітня.
  3. Ботанічний сад (Botanisk Have). Тут у квітні казково загалом, але сакура стає родзинкою природної краси. 
  4. Амалієнборг (Amaliehaven). Саме в цьому історичному місці, біля королівських палаців, знаходиться чудова невеличка алея сакур.  Звідси відкривається гарний вид на воду, а також Оперний театр. До речі, в парку біля Опери (Operaparken) також можна насолодитися красою квітучих дерев. 
  5. Tivoli Park та Kongens Have. Відомий парк атракціонів і найбільш відвідуване місце після Нюхавн (Nyhavn) також дарує відвідувачам насолоду дивитися на сакури. І, звичайно ж, парк біля колишньої королівської  резиденції Розенборг. 

Саме час встигнути побачити Копенгаген у його найромантичнішому прояві – цвітінні рожевих дерев. 

Історію про те, як в Копенгагені живуть і працюють Анатолій і Тетяна Зіновенки – відомі українські актори прочитати можна тут 

Kate Peklin