Після низки рішень парламенту та уряду Данії щодо українців у соцмережах зросла кількість запитань, інтерпретацій та тривожних обговорень. Slovo поговорило з українцями в різних регіонах країни про те, що вони розуміють, чого не розуміють і що найбільше хвилює їх зараз.
За останні тижні Данія ухвалила та запропонувала низку змін щодо українців, які перебувають у країні за спеціальним законом про Україну. Частина рішень уже затверджена парламентом, інші ще проходять політичне обговорення.
У соцмережах активно поширюються різні трактування цих змін. На тлі великої кількості фрагментарної інформації багато українців визнають, що їм складно зрозуміти, які саме правила вже діють, кого вони стосуються та як можуть вплинути на життя їхніх родин.
Редакція поставила українцям кілька запитань:
- Чи чули ви про нововведення, прийняті данськими установами щодо українців станом на 6 вересня 2026 року?
- Наскільки добре ви розумієте, про що йдеться?
- Чи стосуються ці зміни вас або вашої родини?
- Чи відстежували ви їх від моменту ініціювання?
- Якої інформації вам бракує для планування власного майбутнього та майбутнього родини?
- Наскільки ви розумієте причини законодавчих змін щодо українців у Данії?
Відповіді показали спільну тенденцію: багатьом людям бракує зрозумілих пояснень.
«Ми не розуміємо, що вже вирішили»
Ірина, 38 років, Столичний регіон, говорить, що відчуває себе поза інформаційним полем попри постійний потік новин у соцмережах.
«Я бачу в соцмережах окремі повідомлення про те, що Данія прийняла багато нових рішень і будуть зміни. Але я не розумію, що саме вирішили, як це стосується мене та моєї родини, які причини для цього, що змінилося і що я маю робити зараз.
Я працюю, в мене маленька дитина, часу на соцмережі майже немає, тому я почуваюся поза межами того, що відбулося. Я хотіла б мати більше інформації, окрім тривожних повідомлень від користувачів у соцмережах, і сподіваюся, що будуть тексти і роз’яснення на Slovo, щоб мати повну картину.
Я розумію, що ми українці тут тимчасово, вдячна Данії за прихисток від війни і сподіваюся, що всі рішення, які були прийняті, є гуманними.
Мені немає куди повертатися в Україні, і в Данії я намагаюся відповідати всім вимогам країни до мене як до біженки. Мені важко планувати майбутнє. Як і в інших, я маю дозвіл на перебування тут лише до березня 2027 року, але сподіваюся, що все, що я роблю тут, є правильним і я могла б з донькою жити тут довше.
У будинку, де ми живемо, є українські жінки-медики, які хвилюються, що Данія примусово поверне їх в Україну, залишивши прихисток лише для їхніх неповнолітніх дітей. Ось про це багато розмов зараз у нашому середовищі.
Я боюся давати цей коментар, тому змініть, будь ласка, моє ім’я. Не хотіла б привертати до себе увагу і зробити щось не так».
Схожі відчуття має і Ксенія, 41 рік, зі Столичного регіону.
«Я бачу в соцмережах обговорення та повідомлення від українських користувачів, але не знаю, що саме вирішили данські установи і чи має це відношення до мене та моєї родини.
Мій чоловік служить в армії з 2022 року, тож коли він зможе завершити це і жити вдома, то я повернуся в Україну. Мій син планує залишитися тут. Йому зараз більше 20 років, він вчиться, працює, вчить данську мову. Ми в Данії з 2022 року.
Ми з чоловіком хочемо, щоб він жив у мирній країні.
Я сподіваюся, що все буде добре, і сподіваюся, що Данія оцінює ситуацію з біженцями і перспективами війни в Україні так само, як і моя родина, і приймає зважені, мудрі рішення, які багато разів обговорювали з усіма сторонами.
Я обов’язково попрошу когось зі знайомих розповісти мені детально, які рішення Данія прийняла зараз, щоб бути в курсі».
Анна, 42 роки, говорить, що навіть після читання данських джерел розібратися було непросто.
«Я слідкую за данськими новинами, але новин щодо змін статусу українців останнім часом так багато, що важкувато зрозуміти: це лише пропозиції чи вже все вирішено парламентом.
Мене особисто ці зміни не торкаються, адже поки що йде мова лише про новоприбулих — і щодо відмови в наданні прихистку чоловікам призовного віку, і щодо розподілу по комунах, і щодо “безпечних регіонів”.
Але, якщо чесно, для того, щоб розібратися, що до чого, довелося довгенько посидіти з Google Translate, данськими документами та статтями. І це був доволі нервовий час, поки все не розгребла.
І я так підозрюю, це ще не кінець, тож свою фонову тривожність можна й не вимикати».
«Найбільше турбує майбутнє близьких»
Для багатьох українців головне питання — не політика, а майбутнє їхніх близьких.
Маріанна, 21 рік, з Оденсе розповідає про переживання через майбутнє свого хлопця.
«Я не знаю, які точно зміни прийняті і де про це прочитати, отримати роз’яснення.
Моєму хлопцю скоро буде 22 роки, і він легально виїхав з України згідно з українським законодавством. Але зараз ми не розуміємо, чи отримає він тепер прихисток у Данії і чи зможе тут бути через рік, коли йому буде 23.
Я хвилююся.
Я не знаю, куди ми можемо поїхати, де є для нас безпечне місце. Мені важко щось говорити про майбутнє і страшно думати, що доведеться знову міняти країну, інтегруватися, шукати роботу, друзів».
Любов, 31 рік, із Центральної Ютландії каже, що найбільше бракує деталей і практичних прикладів.
«Бачила уривки інформації щодо чоловіків і щодо робочих віз.
Про чоловіків, так розумію, що без чистого резерву не пускатимуть 23–60 років. У жінок начебто поки не вимагають цього, хоча дискусія про жінок, які підлягають мобілізації, була.
Якщо хлопець був тут і йому виповнюється 23, то в нього забирають дозвіл на проживання, якщо він заїхав після травня цього року. Це так, як я це розумію.
Щодо роботи — там багато нюансів, і ми обговорювали це сьогодні зі знайомими. Підприємство має мати спеціальну сертифікацію, і, наприклад, робочі місця моїх колег такої сертифікації не мають.
Але, на мою думку, це краще, ніж нічого. Хтось з українців зараз, сподіваюся, радіє цій новині.
З другого боку, міграційні закони стають жорсткішими, і дуже складно планувати щось не те що на майбутнє, а навіть на рік уперед.
Велика кількість людей, які зараз очікували громадянства, також “у повітрі”, і невідомо, що з ними буде.
Важко планувати, тому що сьогодні якась спеціальність є в позитивному списку і ти можеш витратити роки на навчання, а потім її приберуть — і все.
Не вистачає інформації, деталей, умов, підводних каменів та того, як саме все відбуватиметься на практиці. Хотілося б детальних розборів із прикладами.
Причини можна думати, що розумієш, але важко бути на сто відсотків впевненим, що ти не помиляєшся».
Серед питань, які звучать у громадах, є й такі, на які люди поки не знаходять відповідей самостійно.
Егор, 28 років, Столичний регіон:
«Я шукаю зараз більше інформації про все це.
Знайшов на Slovo лише проєкт закону L14 про обмеження доступу на прихисток для тих, хто підлягає мобілізації, але це проєкт. Остаточного рішення з усіма правками не знайшов.
У першу чергу я хотів би знати, що тепер потрібно буде показати тим, кому більше 23 років.
Звідки взагалі поріг 23 роки, якщо в Україні обов’язкова мобілізація з 25? Чи данці знають про призовний вік для українців у майбутньому те, чого не знаємо ми?»
«Навіть якщо зміни мене не стосуються, тривожність залишається»
Дехто говорить не лише про юридичні наслідки рішень, а й про атмосферу всередині самої громади.
Олена, 46 років, Столичний регіон:
«Я бачила в соцмережах обговорення і не дуже зрозуміла, наскільки це стосується мене зараз.
Я стараюся звикати до невизначеності. Ми отримуємо дозвіл на прихисток лише на один рік щоразу, тому намагаюся не забігати далеко у своїх планах.
Мене вразило інше: у коментарях під новиною про мобілізацію я побачила, як деякі жінки агресивно висловлюються щодо чоловіків в українській спільноті тут і вказують, що всі чоловіки повинні бути на фронті зараз.
Я не підтримую цього. З огляду на те, що є дискусія про мобілізацію для жінок, це особливо вражає».
Більше запитань, ніж відповідей
Попри різні життєві ситуації та погляди, майже всі співрозмовники Slovo говорять про одне: їм бракує чіткої та зрозумілої інформації про нові правила.
Більшість хоче не стільки політичних дискусій, скільки практичних відповідей на прості запитання:
- кого саме стосуються зміни;
- які рішення вже ухвалені, а які залишаються лише пропозиціями;
- коли нові правила набудуть чинності;
- що потрібно робити людям уже зараз;
- як ці зміни можуть вплинути на їхні родини в майбутньому.
Найближчими днями Slovo продовжить публікувати огляди ухвалених рішень та пояснення їхнього практичного впливу на українців у Данії.
Огляд підготовано Ірина Тиха / Iryna Tykha
Маєте коментар, історію чи інформацію по цій темі?
Напишіть нам: slovodk24@gmail.com.
Матеріал підготовлено редакцією Slovo.dk. При передруку, цитуванні або поширенні тексту чи його фрагментів обов’язково вказувати Slovo.dk як джерело та додавати активне посилання на оригінальну публікацію.
Інші статті, які вас можуть зацікавити:
«Зелений код» Данії: Як маленька країна стала світовим лідером у сфері зеленої трансформації – стаття Тетяни Кобченко
Чи варто змінювати ім’я, щоб знайти роботу в Данії – рекомендації від експертки Кей Мелліш – матеріал Kay Xander Mellish
Що таке A‑kasse і чому її бажано мати в Данії – стаття від Анни Іваненко
Щастя процес динамічний або мистецтво жити по-данськи – текст Meik Wiking
Обираємо фах: три питання, на які потрібно відповісти самому собі при виборі освіти – авторства Ольга Ковальова
Парламент Данії ухвалив закон L16: для частини українців може відкритися новий шлях до робочого дозволу – матеріал Лідії Морозової
Виклики інтеграції українців в Данії: 9 тез без висновків” – матеріал Алли Шоріної
Скарби в сміттєвому баку: що таке dumpster diving в Данії – стаття Анни Іваненко
Нові анонси подій в Копенгагені, Орхусі та Фюн на наступний місяць редакція розміщує в останні дні місяця напередодні в розділі – АНОНСИ – редактор Анна Куделя
Новини за попередній тиждень ви можете прочитати за посиланням в дайджесті від Анни Іваненко.
